суббота, 9 апреля 2011 г.

ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ. Роздiл II


Роздiл II
СУБ'ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Глава 6
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ
     Стаття 55. Поняття суб'єкта господарювання
     1. Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських вiдносин, якi здiйснюють господарську дiяльнiсть, реалiзуючи господарську компетенцiю (сукупнiсть господарських прав та обов'язкiв), мають вiдокремлене майно i несуть вiдповiдальнiсть за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крiм випадкiв, передбачених законодавством.
     2. Суб'єктами господарювання є:
     1) господарськi органiзацiї - юридичнi особи, створенi вiдповiдно до Цивiльного кодексу України, державнi, комунальнi та iншi пiдприємства, створенi вiдповiдно до цього Кодексу, а також iншi юридичнi особи, якi здiйснюють господарську дiяльнiсть та зареєстрованi в установленому законом порядку;
     2) громадяни України, iноземцi та особи без громадянства, якi здiйснюють господарську дiяльнiсть та зареєстрованi вiдповiдно до закону як пiдприємцi.
     3) виключено
     3. Суб'єкти господарювання реалiзують свою господарську компетенцiю на основi права власностi, права господарського вiдання, права оперативного управлiння вiдповiдно до визначення цiєї компетенцiї у цьому Кодексi та iнших законах.
     4. Суб'єкти господарювання - господарськi органiзацiї, якi дiють на основi права власностi, права господарського вiдання чи оперативного управлiння, мають статус юридичної особи, що визначається цивiльним законодавством та цим Кодексом.
     5. Суб'єкти господарювання, зазначенi у пунктi першому частини другої цiєї статтi, мають право вiдкривати свої фiлiї, представництва, iншi вiдокремленi пiдроздiли без створення юридичної особи.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.02.2005 р. N 2424-IV)
     Стаття 56. Утворення суб'єкта господарювання
     1. Суб'єкт господарювання може бути утворений за рiшенням власника (власникiв) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а
     у випадках, спецiально передбачених законодавством, також за рiшенням iнших органiв, органiзацiй i громадян шляхом заснування нового, реорганiзацiї (злиття, приєднання, видiлення, подiлу, перетворення) дiючого (дiючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.
     2. Суб'єкти господарювання можуть утворюватися шляхом примусового подiлу (видiлення) дiючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органiв вiдповiдно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.
     3. Створення суб'єктiв господарювання здiйснюється з додержанням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства.
     Стаття 57. Установчi документи
     1. Установчими документами суб'єкта господарювання є рiшення про його утворення або засновницький договiр, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.
     2. В установчих документах повиннi бути зазначенi найменування суб'єкта господарювання, мета i предмет господарської дiяльностi, склад i компетенцiя його органiв управлiння, порядок прийняття ними рiшень, порядок формування майна, розподiлу прибуткiв та збиткiв, умови його реорганiзацiї та лiквiдацiї, якщо iнше не передбачено законом.
     3. У засновницькому договорi засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спiльної дiяльностi щодо його утворення, умови передачi йому свого майна, порядок розподiлу прибуткiв i збиткiв, управлiння дiяльнiстю суб'єкта господарювання та участi в ньому засновникiв, порядок вибуття та входження нових засновникiв, iншi умови дiяльностi суб'єкта господарювання, якi передбаченi законом, а також порядок його реорганiзацiї та лiквiдацiї вiдповiдно до закону.
     4. Статут суб'єкта господарювання повинен мiстити вiдомостi про його найменування, мету i предмет дiяльностi, розмiр i порядок утворення статутного та iнших фондiв, порядок розподiлу прибуткiв i збиткiв, про органи управлiння i контролю, їх компетенцiю, про умови реорганiзацiї та лiквiдацiї суб'єкта господарювання, а також iншi вiдомостi, пов'язанi з особливостями органiзацiйної форми суб'єкта господарювання, передбаченi законодавством. Статут може мiстити й iншi вiдомостi, що не суперечать законодавству.
     Положенням визначається господарська компетенцiя органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування чи iнших суб'єктiв у випадках, визначених законом.
     5. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або iншими суб'єктами вiдповiдно до закону.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.03.2005 р. N 2452-IV)
     Стаття 58. Державна реєстрацiя суб'єкта господарювання
     1. Суб'єкт господарювання пiдлягає державнiй реєстрацiї як юридична особа чи фiзична особа - пiдприємець у порядку, визначеному законом.
     2. Вiдкриття суб'єктом господарювання фiлiй (вiддiлень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрацiї.
     Вiдомостi про вiдокремленi пiдроздiли суб'єктiв господарювання залучаються до її реєстрацiйної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом.

(У редакцiї Закону України вiд 04.02.2005 р. N 2424-IV)
     Стаття 59. Припинення дiяльностi суб'єкта господарювання
     1. Припинення дiяльностi суб'єкта господарювання здiйснюється шляхом його реорганiзацiї (злиття, приєднання, подiлу, перетворення) або лiквiдацiї - за рiшенням власника (власникiв) чи уповноважених ним органiв, за рiшенням iнших осiб - засновникiв суб'єкта господарювання чи їх правонаступникiв, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рiшенням суду.
     2. У разi злиття суб'єктiв господарювання усi майновi права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслiдок злиття.
     3. У разi приєднання одного або кiлькох суб'єктiв господарювання до iншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усi майновi права та обов'язки приєднаних суб'єктiв господарювання.
     4. У разi подiлу суб'єкта господарювання усi його майновi права i обов'язки переходять за роздiльним актом (балансом) у вiдповiдних частках до кожного з нових суб'єктiв господарювання, що утворенi внаслiдок цього подiлу. У разi видiлення одного або кiлькох нових суб'єктiв господарювання до кожного з них переходять за роздiльним актом (балансом) у вiдповiдних частках майновi права i обов'язки реорганiзованого суб'єкта.
     5. У разi перетворення одного суб'єкта господарювання в iнший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усi майновi права i обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.
     6. Суб'єкт господарювання лiквiдується:
     за iнiцiативою осiб, зазначених у частинi першiй цiєї статтi;
     у зв'язку iз закiнченням строку, на який вiн створювався, чи у разi досягнення мети, заради якої його було створено;
     у разi визнання його в установленому порядку банкрутом, крiм випадкiв, передбачених законом;
     у разi скасування його державної реєстрацiї у випадках, передбачених законом.
     7. Скасування державної реєстрацiї позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи i є пiдставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається лiквiдованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його дiяльностi. Такий запис вноситься пiсля затвердження лiквiдацiйного балансу вiдповiдно до вимог цього Кодексу.
     8. Оголошення про реорганiзацiю чи лiквiдацiю господарської органiзацiї або припинення дiяльностi iндивiдуального пiдприємця пiдлягає опублiкуванню реєструючим органом у спецiальному додатку до газети "Урядовий кур'єр" та/або офiцiйному друкованому виданнi органу державної влади або органу мiсцевого самоврядування за мiсцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днiв з дня припинення дiяльностi суб'єкта господарювання.
     Стаття 60. Загальний порядок лiквiдацiї суб'єкта господарювання
     1. Лiквiдацiя суб'єкта господарювання здiйснюється лiквiдацiйною комiсiєю, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або iншим органом, визначеним законом, якщо iнший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Лiквiдацiю суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управлiння суб'єкта, що лiквiдується.
     2. Орган (особа), який прийняв рiшення про лiквiдацiю суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення лiквiдацiї, а також строк для заяви претензiй кредиторами, що не може бути меншим, нiж два мiсяцi з дня оголошення про лiквiдацiю.
     3. Лiквiдацiйна комiсiя або iнший орган, який проводить лiквiдацiю суб'єкта господарювання, вмiщує в друкованих органах вiдповiдно до закону повiдомлення про його лiквiдацiю та про порядок i строки заяви кредиторами претензiй, а явних (вiдомих) кредиторiв повiдомляє персонально у письмовiй формi у встановленi цим Кодексом чи спецiальним законом строки.
     4. Одночасно лiквiдацiйна комiсiя вживає необхiдних заходiв щодо стягнення дебiторської заборгованостi суб'єкта господарювання, який лiквiдується, та виявлення вимог кредиторiв, з письмовим повiдомленням кожного з них про лiквiдацiю суб'єкта господарювання.
     5. Лiквiдацiйна комiсiя оцiнює наявне майно суб'єкта господарювання, який лiквiдується, i розраховується з кредиторами, складає лiквiдацiйний баланс та подає його власнику або органу, який призначив лiквiдацiйну комiсiю. Достовiрнiсть та повнота лiквiдацiйного балансу повиннi бути перевiренi у встановленому законодавством порядку.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.02.2005 р. N 2424-IV)
     Стаття 61. Порядок розрахункiв з кредиторами у разi лiквiдацiї суб'єкта господарювання
     1. Претензiї кредиторiв до суб'єкта господарювання, що лiквiдується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо iнше не передбачено цим Кодексом та iншими законами.
     2. Черговiсть та порядок задоволення вимог кредиторiв визначаються вiдповiдно до закону.
     3. Претензiї, що не задоволенi через вiдсутнiсть майна суб'єкта господарювання, претензiї, якi не визнанi лiквiдацiйною комiсiєю, якщо їх заявники у мiсячний строк пiсля одержання повiдомлення про повне або часткове вiдхилення претензiї не звернуться до суду з вiдповiдним позовом, а також претензiї, у задоволеннi яких за рiшенням суду кредиторовi вiдмовлено, вважаються погашеними.
     4. Майно, що залишилося пiсля задоволення претензiй кредиторiв, використовується за вказiвкою власника.

Комментариев нет:

Отправить комментарий