ТЕМА 9. Проблеми буття (Онтологія)
1. Світогляд, його структура і типи. (37)
2. Філософська сутність розуміння буття. (2)
Категорії буття:
1. Реальність – це є все, що здатне діяти, сприймати або змінювати дію, це не тільки те, що є зараз, а й те, що було і те, що має реальну тенденцію.
2. Дійсність – те, що діє тут і зараз (актуальна реальність).
3. Існування – перебування в зв’язку із явищами, умовами, засадами буття.
4. Сутність – це цілісність кожного сущого.
2.
Що таке буття? Буття – це все те, що є, що існує. Німецький філософ ХХ ст. М.Хайдеггер писав так: «Буття – це присутність у часі».
Розглядаючи проблему буття, філософія виходить із того, що світ існує, а також фіксує складний зв’язок всезагального характеру: предмети та явища світу. У категорії «буття» здійснюється інтеграція основних ідей про світ як ціле: світ є, існує як безмежна цілісність; природне і духовне, індивіди й суспільство. Цілісний світ – це всезагальна єдність, яка включає в себе різноманітну конкретність і цілісність речей, процесів, станів, організмів, структур систем, людських індивідів та інше. За традицією їх можна назвати сущими, а світ у цілому сущим.
Кожне сущне – унікальне, неповторне в його внутрішніх і зовнішніх умовах існування. Визначеність сущого характеризує місце і час його індивідуального буття. Умови цього буття ніколи не відтворюються знову і не залишаються незмінними.
Серед основних форм буття розрізняють:
§ Буття речей (тіл) і процесів;
§ Буття людини;
§ Буття духовного (ідеального);
§ Буття соціального, яке ділиться на буття індивідів і соціумів, спільнот.
Виділяючи головні сфери буття (природу, суспільство, свідомість), слід враховувати, що розмаїття явищ, подій, процесів, які входять у ці сфери, об’єднані певною загальною основою.
Філософський зміст поняття «дух» тлумачиться як притаманна людині здатність мислити, відчувати, виявляти вольові зусилля.
Дух – це дивовижний світ, який ще називають внутрішнім світом людини. Завдяки взаємодії людини й світу відбувається процес відображення всього, що оточує людину в її свідомості.
Свідомість – це здатність головного мозку людини цілеспрямовано відображати буття світу, перетворювати його в образи й поняття. Дослідники розрізняють індивідуальну, групову та суспільну свідомість.
|
1.
Світогляд – це форма суспільної самосвідомості людини, через яку вона сприймає, осмислює та оцінює навколишню дійсність як світ свого буття й діяльності, визначає і сприймає своє місце й призначення в ньому.
У світогляд входять узагальнені уявлення про світ і саму людину, про спрямованість ходу подій у світі, про смисл людського життя, історичну долю людства тощо, а також система переконань, принципів та ідеалів.
Усі складові елементи світогляду опосередковуються особистим досвідом суб’єкта, здобуваючи завдяки цьому повне емоційне забарвлення і перетворюючись на певну персональну установку, що регулює практичну й пізнавальну діяльність людини, виражає її життєву позицію.
Формуючись разом із людською свідомістю на основі матеріальної практики, світогляд духовно реалізує потреби й цілі практичного перетворення світу, виступаючи як його духовно-практичне освоєння, в якому подолання «чужості» світу реалізується створенням образів його іншого, належного і бажаного стану відповідно до ідеалів істини, добра й краси.
Комментариев нет:
Отправить комментарий