Філософія: Курс лекцій

Матерія як субстанція буття.

Категорія матерія в філософії і науці. (20)

1. Матерія як субстанція буття.

2. Рух як атрибут матерії, форми руху.

3. Свідомість – властивість високоорганізованої матерії.

2. (22)

Форми руху матерії:

Фізична, хімічна, біологічна та суспільна, пізнання якісної  своєрідності прояву яких конкретизується в ході диференціації та інтеграції наук, поглиблення осягнення рівнів організації матерії. Всі форми рухомої матерії взаємопов’язані, вони взаємодіють, взаємо перетворюються.

Логічним засобом виразу принципу Руху матерії в діалектиці є принцип єдності протилежностей. 

1.

Спочатку поняття «матерія» ототожнювалось із конкретним матеріалом, з якого складаються тіла і предмети (камінь, земля, вода, дерево, глина). Якщо для філософів стародавнього світу матерія – це матеріал, з якого складаються тіла, предмети, а кожен предмет (тіло) складається з матерії та форми як духовного першопочатку, то для Р.Декарта (XVII ст.) матерія – це складова частина предмета (тіла), а саме тіло разом з формою. Декарт визначає матерію як субстанцію само існуючого буття, атрибутом якої є протяжність із її властивостями:

§        Займати певне місце;

§        Мати об’єм;

§        Бути тривимірною.

Ісаак Ньютон додає до Декартового визначення матерії як субстанції ще три атрибути:

§        Протяжність;

§        Непроникність (непорушна цілісність тіла);

§        Інертність ( пасивність, нездатність самостійно змінювати швидкість згідно із законами динаміки);

§        Вага, зумовлена дією гравітації.

П.Гольбах визначає матерію як все те, що пізнається чуттєво, при цьому джерелом чуттєвого знання є відчуття форми, кольору, смаку. Звуку тощо.

На думку Г.Гельмгольца, матерія – це все, що існує об’єктивно (незалежно від свідомості людини).

Матерія як філософська категорія визначає найбільш суттєві властивості реального буття світу – пізнаного і ще не пізнаного. До таких суттєвих ознак належать:

§        Цілісність;

§        Невичерпність;

§        Системна упорядкованість та ін.

Матерія – це об’єктивно реальне буття світу в часі, просторі, русі детерміноване і пізнаванне людиною.

2.

Рух – це найважливіший атрибут матерії, спосіб її існування. Рух включає в себе всі процеси в природі й суспільстві.

Джерело руху – сама матерія. Матерії притаманна здатність до саморуху. Рух матерії – це процес взаємодії різних протилежностей, які є причиною зміни конкретних якісних станів. Матерії притаманна здатність також до розвитку і саморозвитку.

Простір і час – це філософські категорії, за допомогою яких позначаються основні форми існування матерії.

3.

Свідомість – властивість високоорганізованої матерії. Структура свідомості.

СВІДОМІСТЬ – властивий людні спосіб відношення до світу через суспільно вироблену систему знань, закріплених у мові, в усіх її смислах і значеннях; найвища форма відображення матерії.

За своєю природою свідомість є властивістю високоорганізованої матерії – людського мозку. Ця властивість полягає у створенні суб’єктивних образів об’єктивного світу, в одержанні, зберіганні й переробці інформації, у вироблені програми діяльності, спрямованої на розв’язання певних завдань, в активному управління нею. Свідомість не може бути чим-небудь іншим як усвідомленим буттям.

Свідомість виникає в процесі становлення людського суспільства в міру нагромадження більш або менш узагальнених знань, які об’єктивувалися в мові і завдяки яким суспільна людина могла усвідомлювати навколишні світ і саму себе, пізнаючи явища дійсності через їхні співвідношення з цими знаннями. Завдяки свідомості людина в процесі діяльності одержує інформацію не тільки про сучасне, а й передбачає майбутнє, відображає не тільки наявне, а й конструює належне.

Свідомість – це суспільний продукт, поява якого збігається з виникненням специфічного рівня буття – суспільно-історичної практики., суб’єкт якої здатний змінювати світ, змінюючись при цьому сам. Визначальними ознаками свідомості є відображення, відношення, ціле покладання, управління.

Свідомість як відображення відтворює насамперед форми природного буття.

Специфіка свідомості як відношення полягає в її націленості на буття, на пізнання освоєння того, що лежить поза свідомістю, на розкриття його сутності.

Структура свідомості:

1.     Це знання. У пізнавальній сфері свідомості провідна рол ь належить понятійному мисленню. Саме воно забезпечує всій пізнавальній діяльності предметний, усвідомлений характер.

2.     Емоційна сфера свідомості. Емоції – це відображення об’єкта у формі психічного переживання, хвилювання. Емоційну сферу становлять почуття (радість, горе, любов, ненависть тощо), афекти (лють, жах, відчай), пристрасті та самопочуття.

3.     Мотиваційно-вольова сфера – мотиви, інтереси, потреби суб’єкта в єдності зі здібностями в досягненні цілей.

4.     Несвідоме – сукупність психічних явищ, станів і дій, які лежать поза сферою розуму (сновидіння, гіпнотичний стан, інстинкти тощо).

5.     Підсвідоме – особливий рівень несвідомого – рівень автоматизму.

6.     Самосвідомість – аналіз, усвідомлення, цілісна оцінка людиною власних знань.