Філософія: Курс лекцій

Форми чуттєвого і раціонального пізнання та їх єдність (52)

За давньою установленою традицією філософія виділяє два основні джерела знання та пізнавального процесу: відчуття (або чуття) та мислення. Але визнано, що людські чуття ніколи не бувають «чистими», бо в своєму функціонуванні вони просякнуті розумом, мисленням, міркуванням.

Перший вихідний рівень пізнання, поза яким неможливе формування знання, є чуттєве пізнання («перцептивний досвід»): це є фіксація окремих властивостей та ознак речей органами чуття людини відповідно до їх внутрішніх можливостей. Чуттєвий рівень пізнання ще не творить знання (побачити річ – ще не значить її пізнати або зрозуміти). Чуттєвий рівень розглядають як поштовх до пізнання.

Чуттєве пізнання здійснюється в таких формах:

§        Відчуття фіксують окремі властивості речей (холодне, світле, гладке тощо);

§        Сприйняття постають поєднанням відчуттів і створенням певного образу або певної проекції речей;

§        Уявлення є відтворенням образу без посереднього контакту з річчю.

Але чуттєве пізнання не може задовольнити людину, бо воно має цілу низку очевидних недоліків:

§        Відчуття мають свої межі, тобто далеко не все ми можемо бачити, відчувати тощо;

§        Відчуття мінливі, нестійкі, відносні;

§        Самі відчуття не дають нам надійного критерію для розмежування суттєвого та несуттєвого.

Названі недоліки надолужуються подальшим рівнем пізнання – раціонально-логічним або абстрактним мисленням. Форми абстрактного мислення досить чітко виражають його особливості:

§        Поняття – це слова(терміни), що фіксують суттєві характеристики предметів, явищ, класу предметів;

§        Судження – це речення, які зв’язують між собою поняття, так що хід мислення в суттєвих моментах збігається з процесами реальності;

§        Умовиводи – сукупність речень(суджень), пов’язаних між собою законами логічного виведення. Є два типи (основні) умовиводів – індуктивні (рух думки від часткового до загального) та дедуктивні (рух думки від загального до часткового).

Кожен із двох рівнів  є необхідним, але недостатнім для пізнання загалом.

Постає досить очевидне завдання поєднати їх. Звідси ще один рівень: синтезу вальний рівень. Особливість цього рівня проявляється в його формах:

§        Досвід – особисте свідоме нагромадження умов як узгодження, так і не узгодження розумового конструювання з реальним ходом речей і процесів;

§        Експеримент – дослідження певних спеціально виділених властивостей, параметрів та характеристик речей;

§        Практика – свідомий фіксований досвід застосування теорій, учень, концепцій в реальному історичному житті певних соціальних груп, суспільств, цивілізацій тощо.