Облік виконання бюджету. Конспект лекцій.

Тема 1. Теоретичні основи бухгалтерського обліку виконання бюджету

ПЛАН

1.      Учасники процесу виконання бюджету: їх повноваження, функції і завдання.

2.      Сутність бухгалтерського обліку виконання бюджету, його завдання, функції та складові.

3.      Предмет, об’єкти та принципи бухгалтерського обліку виконання бюджету.

4.      План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів.

5.      Організація обліку виконання бюджету.

Бюджет являє собою план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які виконують органи державної влади, органи влади Автономної Респуб­ліки Крим та органи місцевого самоврядування упродовж бюджетного періоду. Як і будь-який план, бюджет проходить етапи планування, формування, затвердження й виконання. У процесі виконання бюджету беруть участь різні державні утворення. Основними структурами, що залучені до виконання бюджету виступають зокрема: Верховна Рада України, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Рахункова палата, Контрольно-реві­зійне управління, Нацбанк України, органи податкової та митної служб України, розпорядники коштів.

До повноважень Верховної Ради України належить контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу, а саме:

1) заслуховування звітів про стан виконання Державного бюджету України, в тому числі звітів розпорядників бюджетних коштів про використання коштів Державного бюджету України;

2) контроль за використанням коштів резервного фонду державного бюджету.

Комітети Верховної Ради України беруть участь у підготовці до розгляду Верховною Радою України проекту закону про Державний бюджет України, готують і попередньо розглядають питання щодо контролю за виконанням та звіту про виконання Дер­жавного бюджету України в частині, що віднесена до компетенції комітетів.

Повноваження Комітету Верховної Ради України з питань бюджету по контролю за дотриманням бюджетного законодавства:

1) контроль за відповідністю поданого Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та підготовка відповідного висновку;

2) контроль за відповідністю законопроектів, поданих на розгляд Верховної Ради України, бюджетному законодавству.

До повноважень Рахункової палати як підпорядкованого та підзвітного Верховній Раді органу відносно контролю за дотриманням бюджетного законодавства відносять функції по контролю:

1) за використанням коштів Державного бюджету України відповідно до Закону «Про Державний бюджет України»;

2) утворенням, обслуговуванням і погашенням державного боргу України;

3) ефективністю використання та управління коштами Державного бюджету України;

4) використанням бюджетних коштів у частині фінансування повноважень місцевих державних адміністрацій та делегованих місцевому самоврядуванню повноважень органів виконавчої влади за доходами і видатками.

Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу — стосовно як державного, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України.

В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного та місцевих бюджетів України. Відповідно до основних положень законодавства Державне казначейство України:

1) здійснює операції з коштами Державного бюджету;

2) веде розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

3) контролює бюджетні повноваження при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів;

4) провадить бухгалтерський облік та складає звітність про виконання Державного бюджету;

5) встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів, видає інструкції з цих питань та контролює їх дотримання.

Органи Державної контрольно-ревізійної служби України здійснюють контроль:

1) за цільовим та ефективним використанням коштів Державного й місцевих бюджетів;

2) цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів, одержаних під гарантію Кабінету Міністрів України;

3) порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірністю звітності про виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів, кошторисів.

Державна контрольно-ревізійна служба України щомісяця надає Верховній Раді України та Міністерству фінансів узагальнені результати звітів про проведені перевірки.

Державна податкова служба:

1)      виконує контрольні функції щодо правильності обчислення і своєчасності сплати до бюджету податків і платежів;

2)      здійснює оперативний облік доходів у розрізі фізичних та юридичних осіб.

НБУ та уповноважені на відповідну діяльність банківські установи щодо виконання бюджету виконують наступні функції:

1)      збереження бюджетних коштів на кореспондентських рахунках;

2)      здійснення необхідних, згідно з чинним законодавством, перерахувань грошових коштів чи виплату готівки.

Розпорядники коштів беруть участь у процесі виконання бюджету шляхом:

1)      отримання коштів бюджету для проведення господарської діяльності відповідно до кошторисів;

2)      витрачання коштів відповідно до їх основного фінансово-планового документа;

3)      складання звітності та надання звітів до органів казначейства та фінансових органів.

Бухгалтерський облік виконання бюджету (далі БОВБ) є системою нагляду, відображення, узагальнення та контролю якісних і кількісних змін процесу виконання бюджету з метою його управління.

Сутність обліку виконання бюджету розкривається у функціях зазначеного підвиду загальної облікової системи бухгалтерського обліку України, а саме:

·         інформаційна — проявляється у спостереженні за планомір­ним поповненням доходної частини бюджету та аналогічним за характером здійсненням видатків бюджету, відбиттям зазначених процесів у системі носіїв відповідної облікової інформації та узагальненням її в системі рахунків бухгалтерського обліку та в головному носії кінцевого етапу бухгалтерського обліку — балансі;

·         управлінська — відображається у забезпеченні всіх рівнів управління державним та місцевими бюджетами якісною та достовірною інформацією щодо об’єктів бухгалтерського обліку виконання бюджету;

·         контрольна — реалізується в процесі споживання облікової інформації системою контролю за виконанням плану за доходами і видатками бюджетів для забезпечення дотримання законності, державної дисципліни, режиму економії щодо коштів бюджету.

Основні завдання бухгалтерського обліку з виконання бюджетів:

·         своєчасне, повне і достовірне відображення в обліку за відповідними рахунками і параметрами операцій по виконанню бюджетів;

·         щоденне завершення та звірка всіх облікових процесів, регістрів і документів, у тому числі пов’язаних із надходженням та перерахуванням коштів по системах міжбанківських електронних платежів і внутрішній платіжній системі Державного казначейства;

·         складання щоденного балансу та автоматизована перевірка відповідності даних аналітичного обліку даним балансу;

·         достовірне відображення в обліку і звітності руху використання фінансових та інших ресурсів бюджетів;

·         надання об’єктивної і порівняльної інформації про стан зобов’язань, активів, результатів виконання бюджетів, у тому числі в розрізі окремих фінансових органів.

3. Облік виконання бюджету має досить суттєву специфіку, яка пояснюється своєрідними предметом та відповідно об’єктами обліку.

Так, предметом БОВБ виступає процес виконання Державного та місцевих бюджетів. Його об’єкти визначаються відповідно до облікової номенклатури, а саме:

·                    фінансові ресурси бюджету;

·                    інші активи;

·                    зобов’язання;

·                    кошти бюджетів;

·                    кошти розпорядників коштів;

·                    розрахунки;

·                    результат виконання бюджету;

·                    доходи бюджету;

·                    видатки бюджету;

·                    планові показники бюджетів.

Методом БОВБ є сукупність прийомів і засобів, що використовуються для отримання інформаційних даних про виконання бюджету. Складові методу традиційні та відповідають колу методичних прийомів, визначених вітчизняною теорією науки про бухгалтерський облік. Це — документування, інвентаризація, оцінка, рахунки і подвійних запис, облікові реєстри та форми, баланс і звітність.

Бухгалтерський облік виконання бюджету та звітність ґрунтуються на загальноприйнятих принципах вітчизняної облікової системи, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності виконання державного та місцевих бюджетів в органах Державного казначейства. Зокрема, до складу принципів БОВБ віднесено:

·         законність — звітність має відповідати правилам і процедурам, які передбачені законодавчими та нормативними актами;

·         достовірність — вимагається правдиве відображення у бухгалтерській звітності фінансових операцій держави з дотриманням вимог відповідних нормативних актів;

·         повноту бухгалтерського обліку — всі операції з виконання бюджетів в органах Державного казначейства підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні результати операцій органів Державного казначейства, яка може впливати на рішення, що приймаються згідно з нею. Повнота та достовірність в обліку можливі тільки за умови, якщо облікова політика та процедури органів Державного казначейства забезпечать виконання всіх правил бухгалтерського обліку, а також якщо ці правила застосовуються без відхилень, з урахуванням реальної оцінки операцій, подій та ситуацій;

·         дату операції — забезпечення здійснення облікової реєстрації операції по виконанню в момент проведення відповідних платежів, що відповідає касовому методу ведення бухгалтерського обліку;

·         прийнятність вхідного балансу, відповідно до якого залишки за рахунками на початок поточного звітного періоду мають відповідати залишкам за станом на кінець попереднього звітного періоду;

·         превалювання сутності над формою — операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх суті та економічного змісту, а не за їх юридичною формою;

·         суттєвість — відображення у фінансових звітах усієї істотної інформації, корисної для прийняття рішень керівництвом, з урахуванням того, що статус суттєвості може бути наданий інформації за умов, якщо її відсутність або перекручення вплине на економічні рішення користувачів звітності;

·         доречність — визначає корисність інформації для підготовки та прийняття економічних рішень;

·         відкритість — фінансові звіти мають бути зрозумілими і детальними, щоб уникнути двозначності, правдиво відображати операції з необхідними поясненнями в записках. Операції повин­ні відповідати змісту статей звітів, а звітність має бути чітко викладена і зрозуміла для користувача;

·         сталість — декларує вимогу постійного (упродовж бюджетного року) застосування обраних методів. Зміна методів обліку можлива за умов додаткового аргументованого обґрунтування і розкриття у фінансових звітах;

·         правильність — вимагається сумлінне застосування прийня­тих правил і процедур;

·         обережність — закріплює обґрунтованість, розсудливість в оцінці фактів;

·         незалежність — затверджує незалежність основних звітних періодів, зокрема відокремленість фінансових бюджетних років ;

·         зіставність — надає можливість визначити тенденції виконання бюджету через порівняння інформації, що міститься у бухгалтерському обліку і звітності за певний період часу;

·         своєчасність — полягає у реалізації системи забезпечення своєчасною інформацією органів законодавчої та виконавчої влади, які приймають рішення, оцінюють виконання бюджету, готують пропозиції щодо складання бюджету тощо, та інших користувачів;

·         безперервність — оцінка активів здійснюється виходячи з того, що процес виконання бюджетів є постійним;

·         консолідацію — полягає у складанні зведеної фінансової звітності про виконання бюджетів у цілому по системі Державного казначейства України з урахуванням підвідомчих управлінь та відділень у розрізі бюджетів, за винятком залишків за внутрішньосистемними розрахунками;

·         окреме відображення активів та пасивів — цей принцип передбачає, що всі рахунки активів і пасивів оцінюються окремо і відображаються в розгорнутому вигляді. Всі рахунки є активними або пасивними за винятком клірингових (рахунків за розрахунками), технічних та транзитних рахунків.

План рахунків бухгалтерського обліку виконання держав­ного та місцевих бюджетів органами Державного казначейства являє собою систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх фінансових операцій і забезпечення потреб складання фінансової звітності згідно з вимогами бюджетного процесу на відповідний бюджетний рік. Слід зазначити, що діючий План рахунків є якісно новим класифікаційним інформаційним утворенням для відображення операцій щодо виконання бюджету, оскільки:

·         дає змогу максимальної деталізації інформація, яка є необхідною для ведення якісного аналітичного обліку;

·         формує сектор інформації щодо планових показників виконання бюджету та їх відтворення в процесі безпосереднього виконання, що забезпечує суттєве підвищення оперативності інфор­мації для прийняття урядом відповідних рішень;

·         відображає різнорідне значне коло об’єктів БОВБ з їх особливостями щодо різних рівнів бюджетів.

За побудови Плану рахунків беруться до уваги особливості виконання державного та місцевих бюджетів з функціонуванням Єдиного казначейського рахунка.

План рахунків поділяється на три логічні частини: балансові рахунки; бюджетні рахунки; меморандні й позабалансові рахунки, в межах яких за внутрішньою субординаційною структурою виокремлюють послідовно класи (один знак), розділи (два знаки), групи (три знаки) та балансові рахунки (чотири знаки).

Балансові рахунки включають:

Клас перший. Активи.

Клас другий. Зобов’язання.

Клас третій. Кошти бюджетів та розпорядників бюджетних коштів.

Клас четвертий. Розрахунки.

Перший клас Плану рахунків призначений для узагальнення інформації за активами бюджетів. Цей клас включає Єдиний казначейський рахунок, рахунок Державного казначейства в НБУ, кошти бюджетів у інших банках, розміщені депозити, цінні папери, надані бюджетні кредити, інші активи (кошти в дорозі та заблоковані на рахунках, товарно-матеріальні цінності), субкореспондентські рахунки, відкриті в органах Державного казначей­ства. Всі рахунки першого класу є активними.

Другий клас Плану рахунків відображає зобов’язання, які виникають у процесі виконання бюджетів. Сюди включаються зобов’язання, що пов’язані з випуском в обіг цінних паперів, за отриманими кредитами та депозитами, за іншими зобов’язаннями бюджету. Всі рахунки другого класу пасивні.

У третьому класі Плану рахунків відображені джерела утворення активів бюджету, отриманих у результаті операцій Державного казначейства щодо виконання бюджетів та кошторисів. Цей клас використовується для висвітлення операцій за коштами державного бюджету, місцевих бюджетів, які підлягають розподілу між рівнями бюджетів; тимчасово віднесеними на доходи бюджету; на рахунках розпорядників бюджетних коштів, органів Державного казначейства. Рахунки третього класу відносно балансу пасивні.

У четвертому класі Плану рахунків відображаються розрахунки, які виникають між бюджетами в процесі їх виконання, розрахунки за векселями, іншими цінними паперами, кредитами, позицію Державного казначейства щодо іноземної валюти та балансуючі рахунки. Всі рахунки четвертого класу активно-пасивні.

Рахунки доходів та видатків бюджету (бюджетні рахунки):

Клас п’ятий. Результат виконання бюджету.

Клас шостий. Доходи бюджету.

Клас сьомий. Видатки бюджету.

П’ятий клас Плану рахунків визначає результат виконання бюджетів (загального та спеціального фондів бюджетів). Рахунки п’ятого класу стосовно балансу активно-пасивні.

Шостий клас Плану рахунків призначено для відображення доходів державного та місцевих бюджетів, доходів, які підлягають розподілу; коштів, тимчасово віднесених на доходи бюджетів. Усі рахунки шостого класу пасивні, крім рахунка 6911 «Контр­рахунок за операціями за доходами бюджетів», який є контрпасивним.

За сьомим класом Плану рахунків відображаються видатки державного та місцевого бюджетів. Усі рахунки сьомого класу активні, за винятком рахунків 713 групи «Кредитування державного бюджету за вирахуванням погашення», 723 групи «Кредитування місцевого бюджету за вирахуванням погашення», які є активно-пасивні, та 7911 «Контррахунок за видатковими операціями», який є контрактивним, і 7921 «Контррахунок за операціями з кредитування за вирахуванням погашення», який є активно-пасивним.

Меморандні й позабалансові рахунки:

Клас восьмий. Управлінський облік.

Клас дев’ятий. Позабалансовий облік.

Восьмий клас Плану рахунків включає меморандні (технічні) рахунки, які є елементом управлінського обліку і не входять до балансу про виконання бюджету. Цей клас включає кошти передані та отримані органами Державного казначейства в процесі виконання бюджетів. Рахунки 81, 84 розділів «Асигнування та кошти, отримані від органів Держказначейства» та «Розрахунки, отримані від органів Державного казначейства» — пасивні, рахунки 82, 83, 85 розділів «Асигнування та кошти, передані іншим органам Держказначейства» і «Кошти передані іншим бюджетам», «Розрахунки, передані органам державного казначейства» — активні, рахунки 86, 87 мають як активний, так і пасивний характер. Контррахунки 8911 «Контррахунок за операціями управлінського обліку за переданими коштами» і рахунок 8921 «Контррахунок за операціями управлінського обліку за отриманими коштами» є відповідно контрактивним і контрпасивним.

Для обліку тимчасових планових показників, пропозицій та інших планових показників; кошторисних призначень; асигнувань; планових показників за доходами бюджету; зобов’язань розпорядників бюджетних коштів; розрахункових документів, що не оплачені в строк; нарахованих доходів і затрат; зобов’язань і вимог за кредитуванням та всіма видами гарантій призначено дев’ятий клас Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Зазначений клас включає: пасивні рахунки за розділами 90, 91, 92, 94, 97, активні рахунки за розділами 93, 95, 98. Рахунки 9911 «Контррахунок для активних рахунків позабалансового обліку» та 9921 «Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку» є відповідно контрактивним і контрпасивним.

Синтетичний облік здійснюється на рівні класів, розділів, груп і балансових рахунків.

Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію забезпечується за допомогою аналітичного обліку, що дає змогу уникнути використання зайвої кількості окремих балансових рахунків. Аналітичний облік забезпечується за допомогою аналітичних рахунків.

Організація бухгалтерського обліку виконання бюджету передбачає перелік основних заходів щодо забезпечення раціонального функціонування означеної системи. Систему правил ведення бухгалтерського обліку виконання бюджетів, порядок складання та подання звітності про виконання бюджетів розробляє і визначає Управління методології по виконанню бюджету, бухгалтерського обліку та звітності Державного казначейства України.

Одним із напрямків первинної організації облікового процесу виступає розробка положень облікової політики. Облікова політика Державного казначейства являє собою сукупність визначених у межах чинного законодавства принципів, методів і про­цедур, що використовуються Державним казначейством для складання та подання фінансової звітності про виконання бюджетів. Вона повинна сприяти поліпшенню структури активів та якнайшвидшому стягненню сумнівної, безнадійної заборгованості.

Облікова політика системи органів Державного казначейства базується на основних принципах бухгалтерського обліку, яких органи Державного казначейства повинні дотримуватися при веденні рахунків і складанні зовнішньої та внутрішньої звітності. Так, органи Державного казначейства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у валюті України. Операції в іноземній валюті відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності у валюті України з перерахуванням її за курсом НБУ на дату здійснення операції або складання звітності. Важливим положенням облікової політики є відображення операцій в обліку в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Регламентація методів оцінки, обліку і контролю активних операцій, мобілізованих Державним казначейством ресурсів, та інших пасивних операцій здійснюється на основі відповідних нормативних документів Державного казначейства України. В межах означеного діючого нормативного поля активи і зобов’я­зання мають бути оцінені та відображені в обліку таким чином, щоб не переносити наявні фінансові ризики, які потенційно загрожують фінансовому становищу бюджету, на наступні звітні періоди. Активи і зобов’язання мають обліковуватися переважно за вартістю їх придбання чи виникнення (за первісною або поточною вартістю).

Процедури бухгалтерського обліку повинні виключати можливість здійснення взаємозаліку (крім випадків, передбачених чинним законодавством) активів і зобов’язань, або доходів та видатків як у бухгалтерських записах, так і у фінансовій звітності, зокрема:

·         позик, депозитів та іншої кредиторської і дебіторської заборгованості юридичних і фізичних осіб;

·         позик, депозитів та іншої кредиторської і дебіторської заборгованості одних і тих самих юридичних і фізичних осіб, що враховуються в різних валютах з різними строками погашення;

·         депозитів і позик, наданих під заставу депозиту, якщо інше не визначене відповідними законодавчими актами.

Будь-які зміни в обліковій політиці, що мають суттєвий вплив на показники звітного або майбутніх періодів, повинні бути описані із зазначенням їх причин і змін. При цьому слід пам’ятати, що зміною в обліковій політиці не вважаються:

·                    нова облікова політика щодо операцій, які не є суттєвими;

·                    нова облікова політика щодо нових трансакцій.

Нова облікова політика застосовується до подій та операцій з часу їх виникнення.

Вибір форми бухгалтерського обліку є іншим напрямком його первинної організації. В органах казначейства та місцевих фінансових органах донедавна використовувався спрощений варіант меморіально-ордерної форми Журнал — головна. Систему облікових реєстрів складали:

·                    відомість оборотів за синтетичними рахунками;

·                    книга рахунків розпорядників коштів та касових розрахунків;

·                    книга розрахунків з іншими бюджетами;

·                    книга доходів;

·                    відомість по доходах державного бюджету;

·                    книга обліку резервного фонду.

У перераховані реєстри записи здійснювалися з меморіальних ордерів, які слугували для узагальнення даних первинних документів і виконували функцію скорочення записів.

З уведенням нового плану рахунків бухгалтерського обліку, який передбачає наявність складної багатопрофільної системи аналітичних параметрів щодо аналітичних рахунків, у системі органів Державного казначейства та фінансових органів прийнято до застосування автоматизовану форму обліку. Зазначений варіант передбачає ведення системи реєстрів у вигляді:

·                    сальдово-оборотної відомості (ф. 7—1);

·                    сальдової відомості (ф. 7—2);

·                    картки за аналітичними рахунками (ф. 7—3);

·                    особової картки за аналітичними рахунками (ф. 7—4);

·                    виписки із рахунків;

·                    щоденного оборотно-сальдового балансу (ф. 1—1);

·                    відомостей (ф. 2, 2 м).

Записи у зазначених регістрах бухгалтерського обліку ведуться на підставі первинних облікових документів у момент здійснення операції в автоматичному режимі. Автоматизація здійснення операцій по відображенню різних облікових номенклатур дозволяє відмовитись від ступінчастості паперової форми обліку, що існувала дотепер, оскільки одночасне відображення інформації в паралельних реєстрах бухгалтерського обліку дає змогу фор­мувати щоденний оборотно-сальдовий баланс, який станом на перше число місяця чи кварталу виступає як основа для складання відповідної однойменної звітної форми.

Важливим напрямком організації БОВБ є визначення складу, функцій облікових працівників у цілому та головного бухгалтера і керівника органу Державного казначейства зокрема. Останній несе безпосередню відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх операцій по виконанню бюджетів органами Державного казначейства у первинних документах, збереження протягом установленого строку оброблених документів, регістрів бухгалтерського обліку та звітності. Відповідальність за правильність відображення операцій в облікових регістрах несуть особи, які склали і підписали ці регістри. Керівники органів Державного казначей­ства, у свою чергу, зобов’язані створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами правомірних вимог служби бухгалтерського обліку щодо дотримання порядку оформлення та обліку первинних документів.

Особливістю організації БОВБ є те, що робота бухгалтерської служби будується за принципом створення єдиного бухгалтерського підрозділу та надання працівникам прав відповідальних виконавців, яким доручається особисто підписувати документи за визначеною групою операцій, за виключенням операцій, які потребують додаткового контролю. Бухгалтерські операції можуть виконувати працівники будь-якого структурного підрозділу, якщо це передбачено їхніми функціональними (посадовими) обов’яз­ками. Всі працівники, які виконують операції з бухгалтерського обліку, займаються питаннями ведення бухгалтерського обліку, підпорядковуються головному бухгалтеру органу Державного казначейства або іншій посадовій особі, що очолює бухгалтерську службу. Головний бухгалтер бере безпосередню участь у формуванні служби бухгалтерського обліку.

Головний бухгалтер у своїй роботі керується Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», Положенням № 119, нормативними актами Державного казначейства України, іншими законодавчими та нормативними актами України, що регламентують бюджетний процес в Україні. Означена посадова особа повинна забезпечити:

·         дотримання єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку;

·         контроль за відображенням у бухгалтерському обліку всіх операцій по виконанню бюджетів, які здійснюються органами Державного казначейства;

·         складання і подання внутрішнім та зовнішнім користувачам у встановлені строки звітності;

·         здійснення організаційних заходів щодо впровадження в підвідомчих органах казначейства та структурних підрозділах визначеної політики бухгалтерського обліку та звітності.

Головний бухгалтер або його заступник мають право вимагати від підвідомчих органів забезпечення правильної організації бухгалтерського обліку і контролю, подання необхідних документів щодо оформлення операцій, дотримання встановленого порядку прийняття і витрачання бюджетних коштів, а також вимагати від будь-якого органу Державного казначейства пояснень, а за потреби — й безпосередньо втручатися в його робочі процедури, якщо отримані дані викликають сумнів. Відмітимо, що відповідно до Положення на головного бухгалтера не можуть покладатися обов’язки керівника органу за фактом тимчасової його відсутності, а також обов’язки щодо безпосереднього виконання бухгалтерських операцій.