Філософія: Курс лекцій

Структура наукового пізнання від фактів до теорії.

Емпіричний ті теоретичний рівень і методи пізнання. (58)

Безпосередній зв’язок пізнання з практикою визначає буденне пізнання, яке виникає разом з формуванням людського суспільства і здійснюється людьми в процесі всіх видів їхньої життєдіяльності.

За рівнем це пізнання є емпіричним, оскільки воно не йде далі окремих тверджень про різні властивості та окремі відношення предметів повсякденного досвіду. Донаукове стихійно-емпіричне пізнання одночасно є і формою практичної діяльності, воно безпосередньо вплетене в неї. Мета його – не пізнання світу, а саме виробництво предметів, яке зрештою, неможливе без певного знання про предмети та знаряддя праці, способи застосування їх і т.ін.

Наукове пізнання виникає лише на певному етапі історичного розвитку людства. Виникнення його пов’язане з суспільним розподілом праці, відділенням розумової праці від фізичної і перетворенням розумової праці, духовної діяльності у відносно самостійну сферу.

Наукове пізнання являє собою відносно самостійну цілеспрямовану пізнавальну діяльність, яка складається із взаємодії таких компонентів:

1)     Пізнавальної діяльності спеціально підготовлених груп людей;

2)     Об’єктів пізнання;

3)     Предмета пізнання;

4)     Особливих методів та засобів пізнання;

5)     Вже сформованих логічних форм пізнання та мовних засобів;

6)     Результатів пізнання, що виражаються головним чином у законах, теоріях, наукових гіпотезах;

7)     Цілей, що спрямовані на досягнення достовірного, систематизованого знання, здатного пояснити явища.

Наукове пізнання, таким чином, -- це цілеспрямований процес, який вирішує чітко визначені пізнавальні завдання, що визначаються цілями пізнання.

Форми наукового пізнання:

§        Ідея;

§        Проблема;

§        Гіпотеза;

§        Концепція;

§        Теорія.

Методи наукового пізнання:

§        Спостереження;

§        Вимірювання;

§        Експеримент;

§        Аналіз;

§        Синтез;

§        Абстрагування (відволікання від певних властивостей предмета);

§        Узагальнення;

§        Індукція – на основі знання про окреме робиться висновок про загальне;

§        Дедукція – за допомогою логіки;

§        Моделювання;

§        Ідеалізація;

§        Аксіоматичний метод – дослідження та побудова теорії, за якими деякі її твердження приймаються як вихідні аксіоми;

§        Історичний;

§        Логічний.

Глобалістика. Глобальні проблеми сучасності. (32)

Глобальні проблеми – сукупність життєво важливих проблем, від вирішення яких залежить подальша доля людства, його соціальний прогрес.

В коло глобальних проблем входять:

1.     Екологічна;

2.     Енергетична;

3.     Сировинна;

4.     Проблема війни і миру;

5.     Тероризму;

6.     Демографічна;

7.     Подолання відсталості країн, що розвиваються;

8.     Освоєння світового океану;

9.     Мирне освоєння космосу;

10.  Проблема СНІДу.

Досить близьким до глобальних проблем постає сучасне явище глобалістики. Це є поглиблена інтеграція економік різних країн та регіонів сучасного людства. До глобалістики в наш час ставляться часто-густо негативно, оскільки не всім подобається підпорядкування приватних інтересів ширшим, більш загальним інтересам. Проте Глобалістика може відкрити нові рільні перспективи вирішення глобальних проблем.