Бухгалтерський облік на підприємствах малого бізнесу(конспект лекцій)

Тема 5: Роль малого бізнесу в економіці зарубіжних країн

1. Розвиток малого бізнесу в зарубіжних країнах.

2. Державна підтримка малого бізнесу за кордоном.

1. Розвиток малого бізнесу в зарубіжних країнах.

Малий бізнес, насамперед, впливає на внутрішній ринок, проте розвиток міжнародного співробітництва посилює його роль у світовій економіці.

На початку 90-х років малі підприємства мали перевагу в економіці найбільш розвинених країн. Аналогічна тенденція спостерігалася і з кількістю зайнятих на них працюючих, хоч економічна ефективність, яка може бути виражена в частці річного обсягу продаж, в національному доході, була нижче, ніж у великих підприємств (таблиця 5.1).

Слід зазначити також частку малих і середніх фірм в загальних обсягах інвестицій, доданої вартості і обороту, який в розвинутих країнах коливається від 20 до 60 відсотків, тобто є досить значимим.

За розрахунками Міжнародної Федерації малих і середніх підприємств в  середньому у 20 країнах /із загальною чисельністю зайнятих 30 млн. осіб/ на долю малих і середніх фірм припадає 50 відсотків виробництва продукції і чисельності зайнятих працюючих, більше 30 відсотків капіталовкладень та експорту. Крім того, за рахунок малого бізнесу створюється 2/3 робочих місць в США, Німеччині, Англії, Італії. Все це свідчить про значимість і суттєву роль в економіці країн підприємств малого бізнесу.

Таблиця 5.1- Показники розвитку МП в зарубіжних країнах

№ п.п.	Країна	Доля, %
		Малих підприємств загальній кількості підприємств	Зайнятих осіб	Річного обсягу продаж	Національ-ного доходу
1	США	0,2	47	55	65,1
2	Японія	0,5	22,3	48,2	43,4
3	Німеччина	12,3	34,0	-	52,6

Про високі можливості малого підприємництва свідчить позитивний досвід промислово розвинених країн, які за короткий термін досягли значних зрушень в економічному розвитку. Так, малі та середні підприємства Німеччини, яких налічується близько 2 млн., у сучасних умовах визначають стан та характер промислового виробництва.

Серед європейських країн лідером в сфері малого бізнесу є Італія. Тут майже на кожного мешканця припадає одне мале підприємство.

Розвиток малого бізнесу зарубіжних країн проходить в умовах жорсткої конкуренції, яку витримують далеко не всі підприємства. Досвід всіх країн говорить про те, що життєвий цикл малих підприємств різний і залежить від багатьох факторів. Так, в Англії, після сплати податків через 6 місяців від дня заснування, продовжують функціонувати 95 відсотків  малих підприємств, ще через рік – 88 відсотків, через два роки -74 відсотки, через три роки - 64 відсотки, через 5 років – 50 відсотків, через 10 років - 31 відсоток.

В Японії сім із десяти малих фірм на протязі 5 років ліквідуються, не витримавши конкуренції .В США на протязі першого  року існування зупиняють свою діяльність 40 відсотків нових малих підприємств, в другому році – 30 відсотків. В Німеччині в 1990 році більше 14500 підприємств малого бізнесу зазнали краху, причому 40 відсотків із них проіснували не більше 5 років.

Частка банкротств для малих підприємств завжди вища, оскільки вони, йдучи на ризик, вирішують складну проблему конкурентоспроможності продукції. Проте, навіть такий високий процент ліквідації малих фірм не знижує темпи їх ротації. Збільшення кількості підприємств малого сектору економіки свідчить про те, що кількість новостворених фірм все ж перевищує число ліквідованих. Ті підприємства, що виявляються конкурентоспроможними нерідко перетворюються в процвітаючу велику компанію.

В США із 19 млн. самостійних фірм 90 відсотків становлять малі підприємства і майже 99 відсотків з них – з чисельністю зайнятих до 50 осіб. Значну роль малий бізнес відіграє в розвитку сфери торгівлі, громадського харчування, послуг. Статистичні дані показують, що у США малі та середні  становлять 21 відсоток обсягу виробництва обробної промисловості, в оптовій торгівлі  вони забезпечують 86 відсотків обсягів реалізації продукції, в сфері побутового обслуговування - 81 відсоток послуг, а в будівельній галузі - 80 відсотків виконуваних будівельних робіт.

В економіці США підприємства малого сектору економіки забезпечують створення і освоєння майже половини науково-технічних і прикладних розробок. При цьому в середньому на один долар витрат вони впроваджують нововведень в 17 разів більше, ніж великі підприємства.

У технічно розвинутій Японії з 10 млн. самостійних малих та середніх компаній 99 відсотків належать малому бізнесу. На ці підприємства припадає майже 53 відсотки обсягів реалізації продукції обробної промисловості, 59 відсотків - оптової та 79 відсотків роздрібної торгівлі. На малих підприємствах працює близько 80 відсотків всієї робочої сили Японії. Досить ефективно малі форми господарювання розвиваються у Китаї – вони забезпечують виробництво 29 відсотків промислової продукції і понад 36 відсотків різного виду послуг та роздрібної торгівлі.

В Великобританії приблизно 96 відсотків фірм-малі. На них працює 25 відсотків всієї робочої сили країни. На долю цих фірм припадає 20 відсотків валового продукту. Майже кожні 6-7 днів тут виникає до 200 нових підприємств малого бізнесу.

В останні роки збільшилася концентрація і централізація капіталу в країнах Європи, наприклад, в сталевій промисловості Бельгії, нафтових концернах Іспанії, в агропромисловому комплексі Данії та Нідерландів, а також концернах сталі, фармацевтики, деревообробки Швеції та в годинниковій промисловості Швейцарії. Головною рисою концентрації і централізації капіталу є те, що ліквідація багатьох малих і середніх підприємств не призводить до зникнення малого бізнесу. Він проявив живучість, здібність до відтворювання і одночасно викликав зацікавленість великих концернів. Малі та середні підприємства відшукують спеціалізовані ніші, де виступають підрядниками концернів в багатосерійному виробництві. В Західній Європі приблизно половина продукції обробної промисловості виготовляється на малих та середніх підприємствах. Не будучи монопольними, вони всі свої сили націлюють на пристосування до внутрішніх умов виробництва та збуту. Транснаціональні корпорації надають їм змогу першими пробірувати нову продукцію, перш ніж самим перейти до масового виробництва. Місце ліквідованих малих фірм займають нові, відбувається процес відновлення це сприяє формуванню поважного ставлення до них.

В останні роки спостерігається  суттєве зростання малого бізнесу в Центральній та Східній Європі, зокрема в Польщі, Чехії та Словаччині, Угорщині. Тут малий бізнес відіграє іншу роль, ніж в країнах Західної Європи, бо його створення пов'язано з переходом цих країн до ринкової економіки.

На думку західних дослідників основними проблемами створення малого бізнесу в цих постсоціалістичних країнах є:

1. Відсутність культури сприйняття підприємницької поведінки.

2.Функціонування в умовах невизначеності, залежності від клієнтів, ризику означає корінну зміну культури.

3. Малий бізнес може розглядатися як аморальна, неетична та незаконна економічна та соціальна поведінка. Так, придбання та продаж товару не завжди відрізняється від спекуляції.

4. Існують проблеми у визначенні типу ринкової економіки, до якого переходить країна.

5. На Заході існують різні моделі з різною мірою свободи і різною культурою, що впливають на підприємництво. Це відображає різні погляди на роль держави в регулюванні економіки. В країнах Центральної та Східної Європи цього немає.

6. В деяких країнах відсутні закони стосовно власності та її передачі. В Україні, крім того, проблеми виникали в зв'язку зі збереженням влади плануючих органів. Все це призводить до боротьби за владу: до існування підпільної економіки і бюрократичних бар'єрів на шляху розвитку бізнесу.

Долаючи ці проблеми, посилаючись на досвід країн Західної Європи, все ж таки малий бізнес в постсоціалістичних державах розвивається.

Так, наприклад, у Чехії та Словаччині в 90-ті роки була розроблена програма малої приватизації, яка передала тисячі підприємств в приватні руки, розпочалася чекова приватизація  великих підприємств, внаслідок чого в країну ринули інвестиції. Після прийняття  Закону „Про підприємництво” в 1990 році підприємці почали згуртовуватися з метою створення нових компаній, яких на кінець 1991 року налічувалося більше, ніж 40 000 одиниць. За цей же період часу частка приватного сектору у внутрішньому валовому продукті збільшилася з 3 до 8 відсотків, а в загальній кількості зайнятого населення зросла  з 1 до 16 відсотків.

В 1992 році в Чехії та Словаччині була прийнята велика кількість правових документів, спрямованих на регулювання діяльності та розвитку малих підприємств. Так, затвердженням Комерційного кодексу уряд країни обіцяв приватним підприємцям в перший рік їх існування відміну на сплату податку на прибуток в розмірі 36 000 доларів для реінвестування прибутку.

Розподілення за галузями показали, що третина зареєстрованих малих компаній була зайнята в сфері послуг, ще одна третина – в оптовій та роздрібній  торгівлі, та менше 20 відсотків – в промисловості.

Трохи за іншим сценарієм проходить розвиток малого бізнесу в Угорщині. Введення в дію в 1989 році в цій країні Закону „Про господарські асоціації” встановило вимоги щодо створення і діяльності комерційних компаній. Даний закон виявився сприятливим для потоку іноземних інвестицій. Зростання Угорської економіки виразливо очолювали вітчизняні комерційні компанії та спільні підприємства, кількість яких постійно збільшувалась. При цьому значну частку всіх комерційних фірм складали торгові фірми. Частка промислових фірм знизилася. В основному промислові фірми групувалися за чотирма видами діяльності: електромеханічна ( 49%), верстатобудівна ( 22%), легка промисловість ( 18%) та переробка продуктів харчування ( 10%).

З часом відбулося зростання кількості індивідуальних підприємців в промисловості, проте середня кількість працюючих на таких підприємствах складала 2 особи. Повільне зростання кількості індивідуальних підприємців в Угорщині є прямим відображенням політики угорського уряду по обмеженню доступу до іноземної валюти населення, зайнятого власним бізнесом.

Зовсім інша тенденція розвитку малого бізнесу в країнах Півдня /Індія, Пакистан, Нігерія, Африка/. В цих країнах за кількістю зайнятих малі підприємства займають друге місце після аграрного сектору. Наприклад, в Індії ще в кінці 80-х років кількість малих підприємств перевищувала 500 тисяч. На них працювало 11 млн. осіб, а обсяг виробництва досягав 1 трильйона рупій. Задовольняють ці підприємства, перш за все, платоспроможний попит бідних верств населення, статичний і слабко диференційований, обмежений, в основному, предметами першої необхідності.

В Індії встановлена жорстка залежність: вузька номенклатура товару масового попиту, невимогливість до якості товару, визначаюча роль ціни об'єктивно сприяють виживанню малих технічно слабких підприємств і, в той же час, зберігають їх відсталість, низький технологічний рівень, слабкість стимулів модернізації. Спостерігається сталість пропозиції товарів за їх видами малими підприємствами, проте масовість їх випуску визначає високий рівень конкуренції в сегменті ринку. Ізольованість малих підприємств пояснюється низьким рівнем розвитку транспортної мережі та інших видів зв'язку, труднощами доставки товарів в інші регіони країни, відсутністю інформації, яку заміняють чутки. Збереження малого підприємництва в Індії в основному визначає його тісний зв'язок з аграрним сектором економіки, в якому проживає і зайнята основна маса населення. Це 550 тисяч селищ, повсякденний попит яких обслуговують, в основному, місцеві виробники. Проте, ринок сучасних товарів сконцентровано в великих містах – 70 відсотків продажу легкових автомобілів припадає на 8 міст країни. Малі підприємства Індії ефективно використовують незначні ресурси сировини, постачають готову споживчу продукцію „ з коліс”, забезпечують селян нескладними засобами праці. Враховуючи значні масштаби низькодоходних верств населення, що обслуговуються ними, вони внесли значну частку в економічне зростання країни перших десятиліть політичної незалежності, який більше ніж на 80 відсотків забезпечений зростанням внутрішнього попиту.

2. Державна підтримка малого бізнесу за кордоном.

Малі підприємства  в усьому світі розвиваються в умовах жорсткої конкуренції. Для забезпечення їх ефективної діяльності здійснюються державні заходи, спрямовані на підтримку малого підприємництва. Вони передбачають різноманітну фінансову, консультаційну, освітню допомогу, пільгове оподаткування та кредитування.

Наприклад, у Франції малі та середні підприємства мають дефіцит висококваліфікованих інженерних кадрів. Для того, щоб здолати це явище тут прийняті заходи по розширенню співробітництва між навчальними закладами і малими підприємствами.  В Парижі створено Центр інформації по товарам та ринкам, в якому підприємці можуть отримати інформацію, що стосується новітніх технологій, стану ринку, змін у фінансовій, податковій, юридичній системах. Філіали цього центру знаходяться в різних регіонах країни. Система оподаткування Франції стимулює не тільки створення малих підприємств, але й переміщення вже існуючих у відсталі райони. Взагалі урядом Франції розроблено комплексний план сприяння малому бізнесу, який включає до 20 фінансових, податкових та адміністративних заходів.

В Німеччині розроблена чітка програма підтримки малого бізнесу, яка включає наступні напрями:

- надання позик на розширення, реконструкцію, придбання та створення підприємств;

- фінансування в капіталі великих підприємств;

- довгострокові інвестиції  в створення та збереження робочих місць;

- поручительство перед кредиторами;

- інвестиційна допомога в проведенні енергозбереження;

- стимулювання впровадження передових технологій, підвищення кваліфікації кадрів, охорони навколишнього середовища;

- субсидування науково-дослідницьких робіт;

- регулювання доходів підприємств за допомогою спеціальних програм кредитування та прибутку /застосування диференційованих податкових  ставок/.

В Італії діє закон „Про заходи  щодо сприяння модернізації і розвитку малих підприємств”. Найсуттєвішим в цьому законі є те, що відповідно до його норм новостворені підприємства малого бізнесу відстаючих південних районів на 10 років звільняються від сплати державного і місцевого податку на прибуток, не сплачується податок на землю, в половинному розмірі сплачується податок на електроенергію. Малі підприємства Італії користуються пільгами у випадках придбання і застосування передових технологій. Стимулюються науково-дослідницькі роботи, при проведенні яких до 30 відсотків витрат звільняються від оподаткування. Система державної підтримки малого бізнесу в Італії також включає цільове  фінансування та субсидування. На ці два напрямки урядом країни щорічно витрачається близько 600 млрд. євро.

У формуванні сприятливого підприємницького середовища велика роль відводиться державі.

Система підтримки малого бізнесу в США включає такі компоненти:

- по – перше: прямі дотації через бюджет ( сумарно це складає близько 300 млн. доларів за рік). Ця невелика сума спрямовується переважно на покриття збитків від діяльності підприємств малого бізнесу. Частина цих дотацій призначена на покриття ризикових проектів інноваційного характеру і стимулювання виробництва тих видів продукції, за який великий бізнес просто не береться;

- по – друге: розміщуючи замовлення на фірмах-гігантах, держава встановлює обов'язкову їх частку, яку вони повинні передати малому бізнесу;

- по – третє: держава виступає в ролі гаранта при наданні банківських кредитів;

- по-четверте: для малого бізнесу встановлені податкові пільги. Сумарно податки складають 44 відсотки доходу /36 відсотків – національні, 8 відсотків –податки штату/. Частка податку може знижуватися, якщо підприємство збільшує внески в соціальну сферу або розвиток виробництва.

В Японії діє достатня кількість бізнес – інкубаторів по „вирощуванню” малих підприємств. Так, наприклад, в Йокогамі діє „науковий парк”. Це  могутній комплекс, оснащений самим сучасним устаткуванням, який вирощує підприємців. Проте, щоб потрапити туди, необхідно пройти конкурсний  відбір. Автори найбільш перспективних ідей отримують тут все необхідне: виробничі площі, капіталовкладення, невеликий апарат працівників і мають можливість на протязі багатьох років доводити ідею до втілення в виробництво продукції.

Слід зазначити, що уряд Індії здійснює посильну підтримку малого бізнесу, у всякому випадку, великому бізнесу тут не дозволяється дублювати номенклатуру малого, за виключенням випадків, коли продукція цілком іде на експорт.

Стратегія польського уряду по економічній стабілізації, лібералізації і перетворенню економіки була сконцентрована на швидкій, всеосяжній реформі. Прийняттям ряду заходів, спрямованих на розвиток малого бізнесу, польські реформатори заявили про свої наміри відмінити дискримінаційні закони та положення, які історично сприяли державним підприємствам, і надати приватним фірмам рівні права на діяльність з підприємствами інших форм власності. З прийняттям в 1989 році Закону „Про господарську діяльність” більше 800 тисяч осіб відкрили свої індивідуальні підприємства. В цей час було зареєстровано більше 16 тисяч нових компаній. До кінця 1990 року приватні підприємства, за виключенням сільськогосподарських підприємств і кооперативів, виробляли близько 19 відсотків внутрішнього валового продукту і забезпечували 18-20 відсотків загальної зайнятості населення..

Галузева структура свідчить про те, що в 1991 році значна частка загального швидкого зростання приватного сектору припадала на оптову та роздрібну торгівлі, при цьому в промисловості мало місце сповільнення темпу росту приватного сектору.

Контрольні питання

1.     Які основні етапи розвитку малих підприємств в зарубіжних країнах?

2.     Яка підтримка малих підприємств здійснюється в зарубіжних країнах?

3.     Яку роль відіграє малий бізнес в економіці закордонних країн?