Філософія: Курс лекцій

Діалектика та її альтернативи. 

Діалектика є осягнення суперечностей у їх єдності.

 Г.В.Ф.Гегель

1.     Поняття закону.

2.     Закон заперечення заперечення.                                       

3.     Закон взаємного переходу кількісних змін в якісні.       

4.      Закон єдності та боротьби протилежностей.                   

5.     Категорії діалектики.                                                         

1.

Закон – це спокійне, стійке відображення існуючого світу. «Царство законів, -- писав Гегель, -- містить у собі лише простий, незмінний, але різноманітний зміст існуючого…»; царство законів – це спокійне відображення існуючого світу, що з’являється.

Закон – це зв’язок між сутностями, який є:

1)    Об’єктивним;

2)    Необхідним;

3)    Загальним;

4)    Внутрішнім;

5)    Суттєвим;

6)     Повторювальним.

Слід розрізняти закони природи і закони суспільства.

2.

1. Закон заперечення заперечення.

(Дуб и  жолудь) – жолудь, попадая в землю, начинает новый цикл – 1) он не похож на дуб; 2) его верхняя оболочка сгнивает (отрицание старого), чтобы прорости семени (новому). Любое на земле – семя – цветок, семя – человек. Это и еть Отрицание – отрицания.

Закон заперечення заперечення – один з основних законів діалектики, який відображає поступальність, спадкоємність у процесі розвитку предметів і явищ об’єктивної дійсності.

Діалектичне заперечення означає не просте знищення чи механічне відкидання старої якості, а її подолання, зняття. Воно включає момент внутрішнього зв’язку зі старим, утримання та збереження позитивного, що міститься у старій якості, і тим самим становить умову подальшого розвитку, можливість нового заперечення.

Все існуюче має свої внутрішні суперечності, які наростають, загострюються і зрештою досягають такого стану, коли подальший розвиток предмета стає неможливим без їхнього розв’язання.

Умовно процес розвитку можна зобразити у вигляді спіралі. Чому? Оскільки має місце повторюваність старого на вищій основі, то виявляється, що розвиток іде не по прямій, а начебто по спіралі, наближаючись з кожним циклом до старого, оскільки є повторюваність, і віддаляючись від нього, оскільки це нове.

3.

2. Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні.

Важливою категорією в розумінні закону взаємного переходу кількісних змін у якісні є стрибок. У діалектиці взаємозв’язку кількісних і якісних змін стрибок означає перехід від старої якості до нової.

Стрибки здійснюються по різному в різних сферах буття. Є дві найбільш загальні форми стрибків: а) стрибки у формі разових, одноактних змін (політичний переворот у суспільстві, скасування віджилих форм господарювання); б) стрибки у формі поступових якісних перетворень (виникнення нових видів тварин і рослин).

Кількість і якість взаємопов’язані між собою та утворюють МІРУ. 

Міра – це кількісні обмеження, в котрих може існувати дана якість.

Наприклад, для води та її агрегатного стану для переходу із води в пару – міра температури 100⁰С,а для переходу у стан льоду нижче 0⁰С.

Цей закон характеризує механізм ВИНИКНЕННЯ  нового.

4.

1.     Закон єдності та боротьби протилежностей.

Ще Геракліт помітив, що в світі складається все з протилежностей. Їхня боротьба і визначає сенс будь-якої речі, процесу. Діючи одночасно, ці протилежності утворюють напружений стан, котрим і визначається внутрішня гармонія речі. Геракліт пояснює цю тезу прикладом лука. Обидві дугоподібні кінці Ліка намагаються розігнутися, але тятива стягує їх, і ця їхня взаємна напруженість утворює вищу єдність. Боротьба протилежностей є загальною, вона становить, за Гераклітом, справжню справедливість і є умовою існування упорядкованого космосу.

Закон єдності та боротьби протилежностей відображає фундаментальну особливість об’єктивної дійсності, котра полягає в тому, що всі її предмети, явища і процеси мають суперечливі моменти, тенденції, сторони, що борються і взаємодіють між собою.

Однією з категорій, що конкретизують цей закон є тотожність. Тотожність – це рівність предмета самому собі. Розрізняють два види тотожності:

1)     Тотожність одного предмета (льод і кип’яток);

2)     Тотожність багатьох предметів (процесів, явищ тощо).

У реальному бутті (дійсності) предмет завжди виступає як єдність тотожності і відмінності, які взаємодіють, даючи поштовх рухові. У будь-якому конкретному предметі тотожність і відмінність є протилежностями, які взаємодіючи, зумовлюють одна одну. Взаємодія цих протилежностей, як писав Гегель, є суперечністю. Таке розуміння суперечностей є її категорійним філософським визначенням.

5.

Категорії діалектики

Мислення – це процес відображення світу в поняттях, категоріях, судженнях, умовиводах, концепціях, теоріях. І це відображення тим багатше, чим більше є понять категорій, слів, що мають узагальнення.

Категорії – це універсальні форми мислення, форми узагальнення реального світу, в яких знаходять своє відображення загальні властивості, риси й відношення предметів об’єктивної дійсності.

Категорії діалектики виробляються у процесі суспільно-історичної практики людини і відображають об’єктивну дійсність у певних конкретно-історичних умовах. Зі зміною умов у процесі розвитку суспільної практики, знань змінюється і наша уява про зміст діалектичних категорій. Вони збагачуються, наповнюються новими відтінками.

Основними категоріями діалектики є:

§        Буття;

§        Матерія;

§        Розвиток;

§        Простір;

§        Час;

§        Суперечність;

§        Антагонізм;

§        Кількість;

§        Якість;

§        Міра;

§        Стрибок;

§        Заперечення;

§        Становлення;

§        Одиничне і загальне;

§        Причина і наслідок;

§        Форма і зміст;

§        Необхідність і випадковість;

§        Можливість і дійсність;

§        Частина і ціле;

§        Система;

§        Структура;

§        Елемент і т.ін.

Детермінізм – вчення про об’єктивну зумовленість явищ природи, суспільства та людської психіки, зокрема волі. Головним у детернімізмі є положення про причинність як такий зв’язок явищ, при якому одне явище (причина) за певних умов породжує інше (дію).

Причина і наслідок – категорія для означення моменту універсальної взаємодії предметів і явищ матеріального світу, який полягає в утворенні або породженні одними предметами і явищами (причинами) інших (наслідків).

Необхідність і випадковість – дві протилежні форми всезагального зв’язку між явищами дійсності. Необхідністю є те, що неодмінно має статися в даних умовах і певним чином.

Випадковість виражає зумовленість явищ, те, що може статися або не статися, відбутися так чи по-іншому.

Елемент—нерозкладний (у даній системі) компонент складних тіл, систем, побудов.

Система – сукупність визначених елементів.