Філософія: Курс лекцій

Філософія – це ностальгія розуму

 всюди почуватися вдома.

 Г.Новаліс

ТЕМА 1. Філософія, її проблеми і специфіка.

Мета: Сформувати уявлення про предмет, проблеми і специфіку філософії як форму наукового світогляду. Навчити визначати види історичного світогляду, ознайомити з етапами формування.

1.     Значення вивчення філософії.

2.     Світогляд як духовно-практичний феномен.

3.     Філософія, її предмет та функції.

1.Людина – єдина істота на Землі, здатна до пізнання буття та власної самосвідомості. Знання в свою чергу як найважливіша складова входить до світогляду.

Світогляд – одна з форм свідомості людини. Філософія – це теж світогляд: послідовно раціональний, теоретичний.

Вивчення філософії – це школа, яка дозволяє виховувати культуру розумного мислення – вміння вільно оперувати поняттями, висувати, обґрунтовувати та піддавати критиці ті чи інші судження, відокремлювати головне від другорядного, розкривати взаємовідносини між різними явищами дійсності, нарешті, виявляти та аналізувати протиріччя в оточуючій дійсності, а отже бачити її в змінені та розвиткові.

2. Світогляд як духовно-практичний феномен.

Світогляд і знання людини тісно поєднанні. Проте цей зв’язок не означає тотожності. Світогляд не є лише сукупністю знань про світ, це, швидше, своєрідний синтез видів знань і різноманітних смислів, осягнення світу людиною, проекція особистісних власних проблем, це не вищий процес засвоєння готового знання, а внутрішня робота і само здобуття.

Таким чином, запровадженими до людського лексикону КАНТОМ термін „світогляд” не слід розуміти буквально, як лише систему поглядів на світ, -- це споглядацьке, просвітницьке тлумачення, -- а як активне самовизначення людини в світі, яка шукає шляхи від ідеї до дії.

Світогляд є системою принципів, знань, ідеалів, переконань, ціннісних орієнтацій, надій та вірувань, котрі визначають діяльність індивіда або соціального суб’єкта.

Світогляд є формою його суспільної самосвідомості, через яку суб’єкт усвідомлює свою соціальну сутність і оцінює свою духовно-практичну діяльність.

Світогляд – інтегральне духовне утворення, яке спонукає до практичної дії, до певного способу життя й думки. У структурному  плані прийнято виділяти в ньому такі підсистеми або рівні, як:

§        Світовідчуття (мироощущение);

§        Світосприйняття (мировосприятие);

§        Світорозуміння (миропонимание).

За способом свого існування світогляд поділяється на груповий та індивідуальний, хоча поза особистістю та без особистості не може існувати жодна світоглядна система.

За ступенем та чіткістю самосвідомості світогляд поділяється на життєво-практичний, тобто здоровий глузд, і теоретичний, різновидом якого і є філософія.

Будь-який світогляд, незалежно від того, як він структурується чи класифікується, об’єднує наявність переконання.

Переконання, уявлення, ідеї, почуття, опосередковані досвідом особистості, беруть участь у формуванні життєвої позиції.

Найбільш вивченими історичними типами світогляду є міф, релігія та філософія.

3. Філософія. Її предмет та функції.

Історично так склалось, що саме філософія була тією колискою, з якої виросли і наука, і мистецтво, і мораль, і право.

Філософія (грец. – любов до мудрості) – форма суспільної свідомості, яка дає теоретичне розв’язання питань світогляду з точки зору відношення людини і світу, мислення та буття, духовного та матеріального. Філософія виробляє загально цілісний огляд на світ, місце людини в ньому, досліджує практичне, пізнавальне, ціннісне, етичне та естетичне відношення людини до світу. Філософія покликана в кінцевому підсумку дати теоретично обґрунтовані відповіді на питання про мету і смисл життя, про щастя і шляхи його досягнення, створити теоретичну основу для вироблення системи життєвих цінностей та ідеалів.

До функцій філософського пізнання належать світоглядна, онтологічна, гносеологічна, методологічна, ціннісна та праксеологічна.

Гносеологія – досліджує проблеми джерела та істинності пізнання.

Онтологія – вчення про буття.

Праксеологія – аналіз і узагальнення взаємовідносин людей і природи, окремих людей і суспільства в цілому.

Методологія – дослідження методів наукового(раціонального) пізнання.

Світоглядна – розуміння природи і сутності людини.

На відміну від окремих наук, філософія вивчає не окремі сфери буття, а світ як цілісність. Філософія досліджує світ як цілісність, її завдання – дати найзагальніші уявлення про світ, відповісти на запитання: який цей світ, що лежить в його основі, кінечний він чи безкінечний, пізнавальний чи непізнавальний, що таке знання, чи є якийсь сенс існування цього світу, яке місце людини у цьому світі, як вона повинна жити, діяти?

Метод філософського пізнання.

Метод (від грец. methodos – шлях дослідження чи пізнання) пізнання – це спосіб побудови та обґрунтування системи філософських та наукових знань, сукупність(послідовність) прийомів і операцій, за допомогою яких здобувається нове знання.

Найбільш відомими методами філософського пізнання є метафізика і діалектика.

З позиції метафізики і в природі і в суспільстві, і в духовній сфері об’єкти, процеси, явища існують відокремлено, без взаємного органічного зв’язку, вони не розвиваються. Хоча в них і відбуваються певні зміни, вони не приводять до виникнення якісно нового –„немає нічого нового під місяцем”.

Діалектичний метод у філософії, на противагу метафізиці, визнає універсальний зв’язок усіх явищ природного, соціального й духовного вимірів дійсності та розвиток її.

Основне питання філософії  -- відношення мислення до буття, духу до природи.

Розділи філософії:

n    Онтологія,  гносеологія, логіка, етика, естетика, соціологія, психологія, історія філософії, філософія історії, натурфілософія.