Філософія: Курс лекцій

ТЕМА 5.  Філософія марксизму 

1.     Формування марксизму.

2.     Основні засади.

3.     Матеріалізм і діалектика як основні положення.

1.

Марксистська філософія сформувалась на багатому ґрунті попередніх філософських систем, вона виникла як складова більш широкого вчення – марксизму.

До його складу, крім філософського вчення, входить також теорія економічного розвитку суспільства – політична економія і теорія соціально-політичного розвитку суспільства –„науковий комунізм”. Марксизм – одна з небагатьох спроб в історії людства дати цілісне розуміння об’єктивного світу та місця і ролі людини в ньому, розкрити найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та людського мислення.

Батьківщина марксизму – НІМЕЧЧИНА.

Його творці – Карл Маркс (1818—1883) та Фрідріх Енгельс (1820—1895).

Час створення – 40-ві роки ХІХ ст.

Виникнення марксизму було зумовлене:

§        Наступом капіталізму;

§        Формуванням нових класів (буржуазія і пролетаріат);

§        Глибока безодня між багатством і бідністю.

В середовищі робітничого класу зростає незадоволення. Соціальні конфлікти цього періоду, закономірно, викликали у свідомості робітників та прогресивної інтелігенції багато соціально-філософських запитань про перспективи розвитку суспільства. Марксизм взагалі і його філософія прагне дати відповіді на ці запитання.

Велику роль у формування марксистського бачення світу відіграли:

§        Відкриття закону збереження й перетворення енергії (відкрито німецьким природознавцем Ю.Майєром на початку 40-х рр. ХІХ ст.); це стало науковою основою про нестворюваність матерії та її незвищюваність, а також руху;

§        Створення клітинної теорії живої речовини ( німецькі біологи Шванн Т. І Шлейден М. у 1838-1839 рр.) – єдність всіх живих організмів;

§        Вчення Ч.Дарвіна (початок 40-х рр. ХІХ ст.) про походження життя на планеті та виникнення людини;

§        Великий вплив на формування філософських поглядів Маркса та Енгельса справила німецька класична філософія Г.Гегеля та Л.Фейєрбаха. гегелівське вчення про діалектику було застосовано на нових засадах як теорію розвитку і філософських метод. А також філософські ідеї Фейєрбаха, зокрема щодо об’єктивності матерії, сутності людини, критики релігії. Марксистська філософія успадкувала від німецької класичної раціоналізм як спосіб пояснення і осягнення дійсності.

2.

Марксизм відмовляється від багатовікової традиції, яка визнавала філософію наукою наук, всезагальною теорією, знанням про все. Філософія марксизму використовує знання цих наук, але кардинально відрізняється від них як предметом, так і методом пізнання. Крім найзагальніших закономірностей розвитку природи, суспільство і пізнання Маркс і Енгельс включають до предмета філософії, а також людину, практику, відношення „людина-світ”.

В роботу „Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії”(1866) Ф.Енгельс висуває ідею про основне питання філософії. Його сутність – відношення мислення до буття. Це відношення може розглядатися з двох сторін:

1)     Що існувало раніше – свідомість, дух чи матерія;

2)     Чи спроможна людина за допомогою власної свідомості пізнати навколишній світ?

3.

Згідно з марксизмом, філософів, які визнають матерію первинною, а свідомість вторинною, називають матеріалістами. Тих, хто визнає первинність духу або свідомості, називають ідеалістами.

Ідеалізм , у свою чергу, постає у двох формах:

§        Суб’єктивний ідеалізм  бачить першооснову буття у свідомості суб’єкта;

§        Об’єктивний ідеалізм як першооснову буття розглядає дух або ідею, що існує об’єктивно поза суб’єктом.

Марксизм став на бік матеріалізму. Творці марксизму використовують матеріалістичні ідеї античної філософії, епохи Відродження, Нового часу і Фейєрбаха, але йдуть далі. Таким чином, матеріалізм стає діалектичним, а діалектика – матеріалістичною.

Принципово по-новому марксистська філософія вбачає комплекс питань, пов’язаних з життям суспільства. Якщо попередня філософія вбачала джерело розвитку суспільства в ідеях, поглядах, теоріях, то марксистська переносить акцент на економічне життя суспільства, насамперед, на сферу матеріального виробництва. Виробничі відносини визначають всі інші відносини між людьми і становлять суспільний базис.

Матеріальне буття, економічний базис визначають суспільну свідомість (мораль, право, ідеї, теорії тощо).

К.Марксу і Ф. Енгельсу вдалось відкрити феномен повторюваності і суспільних процесах і тим довести, що і суспільство (а не тільки природа) розвивається за певними законами, виділити окремі етапи в його розвитку, які були названі – СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ФОРМАЦІЯМИ.

Особливе місце займає проблема людини як сукупність всіх соціальних відносин.

Проблема людини органічно пов’язана з теоретичним осмисленням такого суспільного феномена як відчуження. Причиною відчуження є експлуатація людини людиною, в основі якої лежить приватна власність на засоби виробництва. Маркс та Енгельс запропонували і конкретний шлях виходу із ситуації – знищення приватної власності на засоби виробництва. це можна здійснити, на їх думку, через утвердження нового типу власності – власності всіх і кожного водночас, суспільної за своїм характером.