Глава 35
ОСОБЛИВОСТI ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФIНАНСОВОЇ ДIЯЛЬНОСТI
ОСОБЛИВОСТI ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФIНАНСОВОЇ ДIЯЛЬНОСТI
1. Фiнанси суб'єктiв господарювання є самостiйною ланкою нацiональної фiнансово-кредитної системи з iндивiдуальним кругообiгом коштiв, що забезпечує покриття витрат виробництва продукцiї (робiт, послуг) i одержання прибутку.
2. Фiнансова дiяльнiсть суб'єктiв господарювання включає грошове та iнше фiнансове посередництво, страхування, а також допомiжну дiяльнiсть у сферi фiнансiв i страхування.
3. Фiнансовим посередництвом є дiяльнiсть, пов'язана з отриманням та перерозподiлом фiнансових коштiв, крiм випадкiв, передбачених законодавством. Фiнансове посередництво здiйснюється установами банкiв та iншими фiнансово-кредитними органiзацiями.
4. Страхуванням у сферi господарювання є дiяльнiсть, спрямована на покриття довготермiнових та короткотермiнових ризикiв суб'єктiв господарювання з використанням заощаджень через кредитно-фiнансову систему або без такого використання.
5. Допомiжною дiяльнiстю у сферi фiнансiв та страхування є недержавне управлiння фiнансовими ринками, бiржовi операцiї з фондовими цiнностями, iншi види дiяльностi (посередництво у кредитуваннi, фiнансовi консультацiї, дiяльнiсть, пов'язана з iноземною валютою, страхуванням вантажiв, оцiнювання страхового ризику та збиткiв, iншi види допомiжної дiяльностi).
1. Банкiвська система України складається з Нацiонального банку України та iнших банкiв (державних i недержавних), що створенi i дiють на територiї України вiдповiдно до закону.
2. Банки - це фiнансовi установи, функцiями яких є залучення у вклади грошових коштiв громадян i юридичних осiб та розмiщення зазначених коштiв вiд свого iменi, на власних умовах i на власний ризик, вiдкриття та ведення банкiвських рахункiв громадян та юридичних осiб.
3. Банки є юридичними особами. Банки можуть функцiонувати як унiверсальнi або як спецiалiзованi - ощаднi, iнвестицiйнi, iпотечнi, розрахунковi (клiринговi).
4. Посадовим особам органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування забороняється участь в органах управлiння банкiв, якщо iнше не передбачено законом.
5. Банки не вiдповiдають за зобов'язаннями держави, а держава не вiдповiдає за зобов'язаннями банкiв, крiм випадкiв, передбачених законом, та випадкiв, коли держава вiдповiдно до закону бере на себе таку вiдповiдальнiсть.
6. Банки у своїй дiяльностi керуються цим Кодексом, законом про банки i банкiвську дiяльнiсть, iншими законодавчими актами.
7. Суб'єкт господарювання не має права у своїй назвi використовувати слово "банк" без реєстрацiї цього суб'єкта як банку в Нацiональному банку України, крiм випадкiв, передбачених законом.
1. Нацiональний банк України - центральний банк держави, основною функцiєю якого є забезпечення стабiльностi грошової одиницi України - гривнi.
2. Правовий статус Нацiонального банку України визначається законом про Нацiональний банк України.
3. Розробку основних засад грошово-кредитної полiтики та контроль за її виконанням здiйснює Рада Нацiонального банку України. Правовий статус Ради Нацiонального банку України визначається законом.
1. Банки створюються у формi акцiонерного товариства, товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю або кооперативного банку.
2. Учасниками банку можуть бути юридичнi особи та громадяни, резиденти i нерезиденти, а також держава в особi Кабiнету Мiнiстрiв України або уповноважених ним органiв. Учасниками банку не можуть бути юридичнi особи, в яких банк має iстотну участь, об'єднання громадян, релiгiйнi та благодiйнi органiзацiї.
3. Забороняється використовувати для формування статутного фонду банку бюджетнi кошти, якщо такi кошти мають iнше цiльове призначення, кошти, одержанi в кредит та пiд заставу, а також збiльшувати статутний фонд банку для покриття збиткiв.
4. Банки мають право створювати банкiвськi об'єднання, види яких визначаються законом, а також бути учасниками промислово-фiнансових груп. Банк може бути учасником лише одного банкiвського об'єднання.
5. Умови та порядок створення, державної реєстрацiї, лiцензування дiяльностi та реорганiзацiї банкiв, вимоги щодо статуту, формування статутного та iнших фондiв, а також здiйснення функцiй банкiв встановлюються законом про банки i банкiвську дiяльнiсть. Законодавство про господарськi товариства та про кооперацiю поширюється на банки в частинi, що не суперечить цьому Кодексу та зазначеному закону.
1. Державним є банк, створений за рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв України на основi державної власностi.
4. Держава здiйснює повноваження власника щодо акцiй (паїв), якi належать їй у статутному фондi державного банку, через органи управлiння державного банку.
5. У разi прийняття рiшення про часткове або повне вiдчуження державою належних їй акцiй (паїв) державного банку цей банк втрачає статус державного.
1. Кооперативний банк - це банк, створений суб'єктами господарювання, а також iншими особами за принципом територiальностi на засадах добровiльного членства та об'єднання пайових внескiв для спiльної грошово-кредитної дiяльностi. Вiдповiдно до закону можуть створюватися мiсцевi та центральний кооперативнi банки.
3. Кожний учасник кооперативного банку незалежно вiд його участi (паю) у статутному фондi банку має право одного голосу.
1. Фiнансове посередництво здiйснюється банками у формi банкiвських операцiй. Основними видами банкiвських операцiй є депозитнi, розрахунковi, кредитнi, факторинговi та лiзинговi операцiї.
1. Депозитнi операцiї банкiв полягають у залученнi коштiв у вклади та розмiщення ощадних (депозитних) сертифiкатiв.
2. Депозити утворюються за рахунок коштiв у готiвковiй або у безготiвковiй формi, у гривнях або в iноземнiй валютi, що розмiщенi юридичними особами чи громадянами (клiєнтами) на їх рахунках у банку на договiрних засадах на певний строк зберiгання або без зазначення такого строку i пiдлягають виплатi вкладнику вiдповiдно до законодавства та умов договору. Договiр банкiвського вкладу (депозиту) укладається у письмовiй формi.
1. Розрахунковi операцiї банкiв спрямованi на забезпечення взаємних розрахункiв мiж учасниками господарських вiдносин, а також iнших розрахункiв у фiнансовiй сферi.
2. Для здiйснення розрахункiв суб'єкти господарювання зберiгають грошовi кошти в установах банкiв на вiдповiдних рахунках.
3. Безготiвковi розрахунки можуть здiйснюватися у формi платiжних доручень, платiжних вимог, вимог-доручень, векселiв, чекiв, банкiвських платiжних карток та iнших дебетових i кредитових платiжних iнструментiв, що застосовуються у мiжнароднiй банкiвськiй практицi.
4. При безготiвкових розрахунках усi платежi провадяться через установи банкiв шляхом перерахування належних сум з рахунку платника на рахунок одержувача або шляхом залiку взаємних зобов'язань i грошових претензiй. Платежi здiйснюються у межах наявних коштiв на рахунку платника. У разi потреби банк може надати платниковi кредит для здiйснення розрахункiв.
5. Установи банкiв забезпечують розрахунки вiдповiдно до законодавства та вимог клiєнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування. Договiр повинен мiстити реквiзити сторiн, умови вiдкриття i закриття рахункiв, види послуг, що надаються банком, обов'язки сторiн та вiдповiдальнiсть за їх невиконання, а також умови припинення договору.
1. Рахунки юридичної особи, що є клiєнтом банку, вiдкриваються в установах банкiв за мiсцем її реєстрацiї чи в будьякому банку на територiї України за згодою сторiн. Порядок вiдкриття рахункiв в установах банкiв за межами України встановлюється законом.
2. Суб'єктам господарювання, якi мають самостiйний баланс, рахунки вiдкриваються для розрахункiв за продукцiю, виконанi роботи, наданi послуги, для виплати заробiтної плати, сплати податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв), а також iнших розрахункiв, пов'язаних з фiнансовим забезпеченням їх дiяльностi.
3. Суб'єкт пiдприємництва має право вiдкривати рахунки для зберiгання грошових коштiв, здiйснення всiх видiв операцiй у будь-яких банках України та iнших держав за своїм вибором i за згодою цих банкiв у порядку, встановленому Нацiональним банком України.
4. Юридичнi особи та громадяни-пiдприємцi вiдкривають рахунки для зберiгання грошових коштiв i здiйснення всiх видiв банкiвських операцiй у будь-яких банках України за своїм вибором i за згодою цих банкiв у порядку, встановленому Нацiональним банком України.
5. Суб'єктам господарювання, яким видiляються кошти для цiльового використання з Державного бюджету України або мiсцевих бюджетiв, вiдкриваються рахунки вiдповiдно до закону.
6. Порядок вiдкриття рахункiв в установах банкiв, форми розрахункiв та порядок їх здiйснення визначаються законом про банки i банкiвську дiяльнiсть, iншими законами, а також нормативно-правовими актами Нацiонального банку України.
| | (Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.02.2005 р. N 2424-IV) |
1. Платники i одержувачi коштiв здiйснюють контроль за своєчасним проведенням розрахункiв та розглядають претензiї, що виникли, без участi установ банку.
2. Платник грошових коштiв сплачує на користь одержувача цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн, але не може перевищувати подвiйної облiкової ставки Нацiонального банку України, що дiяла у перiод, за який сплачується пеня.
3. У разi затримки зарахування грошових надходжень на рахунок клiєнта банки сплачують на користь одержувачiв грошових коштiв пеню у розмiрi, що передбачається угодою про проведення касово-розрахункових операцiй, а за вiдсутностi угоди про розмiр пенi - в розмiрi, встановленому законом.
4. Платник зобов'язаний самостiйно нараховувати пеню на прострочену суму платежу i давати банку доручення про її перерахування з наявних на рахунку платника коштiв.
1. Мiжнароднi розрахунковi операцiї провадяться за грошовими вимогами i зобов'язаннями, що виникають при здiйсненнi зовнiшньоекономiчної дiяльностi мiж державами, суб'єктами господарювання, iншими юридичними особами та громадянами, якi перебувають на територiї рiзних країн.
2. Суб'єктами мiжнародних розрахункiв є експортери, iмпортери i банки, якi вступають у вiдносини, пов'язанi з рухом товаророзпорядчих документiв та операцiйним оформленням платежiв.
3. Мiжнароднi розрахунки регулюються нормами мiжнародного права, банкiвськими звичаями i правилами, умовами зовнiшньоекономiчних контрактiв, валютним законодавством країн - учасниць розрахункiв.
4. Загальнi умови розрахункових вiдносин з iноземними державами визначаються мiжнародними договорами. Порядок розрахункiв i ведення банкiвських рахункiв встановлюється договорами, що укладаються уповноваженими на це банками.
5. Мiжнароднi розрахунки здiйснюються через установи банкiв, мiж якими є кореспондентськi вiдносини (банки, що мають домовленiсть про проведення платежiв та розрахункiв за взаємним дорученням).
6. Для здiйснення мiжнародних розрахункiв використовуються комерцiйнi документи: коносамент, накладна, рахунок-фактура, страховi документи (страховий полiс, сертифiкат), документ про право власностi та iншi комерцiйнi документи. Фiнансовими документами, що використовуються для здiйснення мiжнародних розрахункiв, є простий вексель, переказний вексель, боргова розписка, чек та iншi документи, що використовуються для одержання платежу.
1. Кредитнi операцiї полягають у розмiщеннi банками вiд свого iменi, на власних умовах та на власний ризик залучених коштiв юридичних осiб (позичальникiв) та громадян. Кредитними визнаються банкiвськi операцiї, визначенi як такi законом про банки i банкiвську дiяльнiсть.
2. Кредитнi вiдносини здiйснюються на пiдставi кредитного договору, що укладається мiж кредитором i позичальником у письмовiй формi. У кредитному договорi передбачаються мета, сума i строк кредиту, умови i порядок його видачi та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, вiдсотковi ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права i вiдповiдальнiсть сторiн щодо видачi та погашення кредиту.
клопотання (заяву), в якому зазначаються характер кредитної угоди, мета використання кредиту, сума позички i строк користування нею;
технiко-економiчне обгрунтування кредитного заходу та розрахунок економiчного ефекту вiд його реалiзацiї;
2. Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальниковi за наявностi гарантiї платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства iншого банку, пiд заставу належного позичальниковi майна, пiд iншi гарантiї, прийнятi у банкiвськiй практицi. З цiєю метою банк має право попередньо вивчити стан господарської дiяльностi позичальника, його платоспроможнiсть та спрогнозувати ризик непогашення кредиту.
3. Кредити надаються банком пiд вiдсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою вiд вiдсоткової ставки за кредитами, якi бере сам банк, i вiдсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвiдсоткових кредитiв забороняється, крiм випадкiв, передбачених законом.
1. У сферi господарювання можуть використовуватися банкiвський, комерцiйний, лiзинговий, iпотечний та iншi форми кредиту.
строками користування (короткостроковi - до одного року, середньостроковi - до трьох рокiв, довгостроковi - понад три роки);
1. Банк здiйснює контроль за виконанням умов кредитного договору, цiльовим використанням, своєчасним i повним погашенням позички в порядку, встановленому законодавством.
2. У разi якщо позичальник не виконує своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором, банк має право зупинити подальшу видачу кредиту вiдповiдно до договору.
1. Банки здiйснюють кредитнi операцiї в межах кредитних ресурсiв, якi вони утворюють у процесi своєї дiяльностi. Вони можуть позичати один в одного на договiрних засадах ресурси, залучати та розмiщувати кошти у формi депозитiв, вкладiв i здiйснювати взаємнi операцiї, передбаченi їх статутами.
2. У разi недостатностi коштiв для здiйснення кредитних операцiй i виконання взятих на себе зобов'язань банки можуть одержувати позички у Нацiонального банку України. Кредитнi ресурси Нацiонального банку України становлять кошти статутного та iнших фондiв, iншi кошти, що використовуються як кредитнi ресурси вiдповiдно до закону.
1. Придбання банком права вимоги у грошовiй формi з поставки товарiв або надання послуг з прийняттям ризику виконання такої вимоги та прийом платежiв (факторинг) є банкiвською операцiєю, що здiйснюється на комiсiйних засадах на договiрнiй основi.
2. За договором факторингу банк бере на себе зобов'язання передати за плату кошти в розпорядження клiєнта, а клiєнт бере на себе зобов'язання вiдступити банковi грошову вимогу до третьої особи, що випливає з вiдносин клiєнта з цiєю третьою особою.
3. Факторинговi операцiї банкiв можуть супроводжуватися наданням клiєнтам додаткових консультацiйних та iнформацiйних послуг.
4. Договiр факторингу є дiйсним незалежно вiд угоди мiж клiєнтом та його боржником про заборону або обмеження передавання грошової вимоги.
5. Загальнi умови та порядок здiйснення факторингових операцiй визначаються Цивiльним кодексом України, цим Кодексом, законом про банки i банкiвську дiяльнiсть, iншими законами, а також нормативно-правовими актами Нацiонального банку України.
1. Банки мають право придбавати за власнi кошти засоби виробництва для передачi їх у лiзинг з дотриманням вимог, встановлених у статтi 292 цього Кодексу.
2. Загальнi умови та порядок здiйснення лiзингових операцiй визначаються законом про банки i банкiвську дiяльнiсть, iншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Нацiонального банку України.
1. Страхування - це дiяльнiсть спецiально уповноважених державних органiзацiй та суб'єктiв господарювання (страховикiв), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових iнтересiв у разi настання визначених законом чи договором страхування подiй (страхових випадкiв), за рахунок грошових фондiв, якi формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежiв.
2. Страхування може здiйснюватися на основi договору мiж страхувальником i страховиком (добровiльне страхування) або на основi закону (обов'язкове страхування).
3. Суб'єкти господарювання з метою страхового захисту їх майнових iнтересiв можуть створювати товариства взаємного страхування в порядку i на умовах, визначених законодавством.
1. Суб'єкти господарювання - страховики здiйснюють страхову дiяльнiсть за умови одержання лiцензiї на право проведення певного виду страхування. Страховик має право займатися лише тими видами страхування, якi визначенi в лiцензiї.
2. Предметом безпосередньої дiяльностi страховика може бути лише страхування, перестраховування та фiнансова дiяльнiсть, пов'язана з формуванням, розмiщенням страхових резервiв та управлiнням ними. Допускається здiйснення вказаних видiв дiяльностi у виглядi надання послуг для iнших страховикiв за договорами про спiльну дiяльнiсть.
3. Страхувальниками у цьому Кодексi визначаються учасники господарських вiдносин, якi уклали договори страхування iз страховиками або є страхувальниками вiдповiдно до закону.
1. За договором страхування страховик зобов'язується у разi настання страхового випадку здiйснити страхову виплату страхувальнику або iншiй особi, визначенiй страхувальником у договорi страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страховi платежi у визначенi строки та виконувати iншi умови договору.
2. Орган державної влади, уповноважений здiйснювати нагляд за страховою дiяльнiстю, має право вiдповiдно до закону встановлювати додатковi вимоги до договорiв страхування.
3. При укладеннi договору страхування страховик має право вимагати у страхувальника довiдку про його фiнансовий стан, пiдтверджену аудитором (аудиторською органiзацiєю).
4. Укладення договору страхування може посвiдчуватися страховим свiдоцтвом (полiсом, сертифiкатом), що є формою договору страхування.
1. Об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальнi умови здiйснення страхування, вимоги до договорiв страхування та порядок здiйснення державного нагляду за страховою дiяльнiстю визначаються Цивiльним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, iншими законодавчими актами.
1. Посередницькою дiяльнiстю у сферi випуску та обiгу цiнних паперiв є пiдприємницька дiяльнiсть суб'єктiв господарювання (далi - торговцi цiнними паперами), для яких операцiї з цiнними паперами становлять виключний вид їх дiяльностi або яким така дiяльнiсть дозволена законом.
виконання за дорученням, вiд iменi та за рахунок емiтента обов'язкiв по органiзацiї передплати на цiннi папери або їх реалiзацiї iншим способом;
купiвлю-продаж цiнних паперiв, що здiйснюється торговцем цiнними паперами вiд свого iменi, за дорученням i за рахунок iншої особи;
купiвлю-продаж цiнних паперiв, що здiйснюється торговцем цiнними паперами вiд свого iменi та за свiй рахунок.
3. Законом можуть передбачатися також iншi види посередницької дiяльностi з цiнними паперами (дiяльнiсть з управлiння цiнними паперами тощо).
1. Здiйснення посередницької дiяльностi у сферi випуску та обiгу цiнних паперiв допускається на основi лiцензiї, що видається в порядку, встановленому законодавством.
2. Суб'єкти виключної посередницької дiяльностi у сферi випуску та обiгу цiнних паперiв можуть здiйснювати окремi види дiяльностi, пов'язанi з обiгом цiнних паперiв (надання консультацiй власникам цiнних паперiв тощо).
Стаття 358. Умови, за яких не допускається здiйснення посередницької дiяльностi у сферi випуску та обiгу цiнних паперiв
1. Лiцензiю на здiйснення будь-якого виду посередницької дiяльностi у сферi випуску та обiгу цiнних паперiв не може одержати торговець цiнними паперами, який безпосередньо або побiчно володiє майном iншого торговця цiнними паперами, вартiсть якого перевищує розмiр, встановлений законом.
2. Торговець цiнними паперами, який має лiцензiю на здiйснення будь-якого виду посередницької дiяльностi у сферi випуску та обiгу цiнних паперiв, не може безпосередньо або побiчно володiти майном iншого торговця цiнними паперами, вартiсть якого перевищує розмiр, встановлений законом.
акцiями того емiтента, у якого вiн безпосередньо або побiчно володiє майном у розмiрi понад п'ять вiдсоткiв статутного фонду.
1. У разi прийняття доручення на купiвлю або продаж цiнних паперiв торговець цiнними паперами зобов'язаний надавати особi, за дорученням i за рахунок якої вiн дiє, iнформацiю про курс цiнних паперiв.
2. Торговець цiнними паперами зобов'язаний надавати фондовiй бiржi iнформацiю щодо всiх укладених ним угод з цiнними паперами в строки i порядку, що визначенi правилами фондової бiржi.
4. Особливостi ведення бухгалтерського облiку, операцiй з цiнними паперами визначаються вiдповiдно до закону.
1. Для забезпечення органiзацiї функцiонування ринку цiнних паперiв утворюється фондова бiржа - акцiонерне товариство, яке зосереджує попит i пропозицiю цiнних паперiв, сприяє формуванню їх бiржового курсу та здiйснює свою дiяльнiсть вiдповiдно до цього Кодексу, iнших законiв, а також статуту i правил фондової бiржi.
2. Фондова бiржа створюється засновниками - торговцями цiнними паперами в порядку, встановленому законом.
3. Дiяльнiсть фондової бiржi спрямовується виключно на органiзацiю укладання угод купiвлi-продажу цiнних паперiв та їх похiдних. Фондова бiржа не може здiйснювати операцiї з цiнними паперами вiд власного iменi та за дорученням клiєнтiв, а також виконувати функцiї депозитарiю.
4. Фондова бiржа набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрацiї вiдповiдно до закону.
1. Дiяльнiсть фондової бiржi припиняється за умови, якщо кiлькiсть її членiв протягом встановленого законом строку залишається меншою, нiж мiнiмальна кiлькiсть, визначена законом.
2. Дiяльнiсть фондової бiржi припиняється в порядку, встановленому для припинення дiяльностi господарських товариств, якщо iнше не передбачено законом.
1. Аудиторською дiяльнiстю визнається дiяльнiсть громадян та органiзацiй, предметом якої є здiйснення аудиту, органiзацiйне i методичне забезпечення аудиту та надання iнших аудиторських послуг.
2. Аудиторська дiяльнiсть регулюється цим Кодексом, законом про аудиторську дiяльнiсть та iншими прийнятими вiдповiдно до них нормативно-правовими актами.
1. Аудит - це перевiрка бухгалтерської звiтностi, облiку, первинних документiв та iншої iнформацiї щодо фiнансово-господарської дiяльностi суб'єктiв господарювання з метою визначення достовiрностi їх звiтностi, облiку, його повноти i вiдповiдностi законодавству та встановленим нормативам.
2. Аудит здiйснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими органiзацiями, якi уповноваженi суб'єктами господарювання на його проведення.
3. Аудит може проводитися за iнiцiативою суб'єктiв господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов'язковий аудит).
1. Аудитором може бути фiзична особа, яка має сертифiкат, що визначає її квалiфiкацiйну придатнiсть на заняття аудиторською дiяльнiстю на територiї України.
4. Умови та порядок здiйснення аудиторської дiяльностi, права та обов'язки аудиторiв та аудиторських органiзацiй визначаються законом, iншими нормативно-правовими актами.
| | (Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.07.2005 р. N 2738-IV) |
Комментариев нет:
Отправить комментарий