ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ. Роздiл III

Глава 16
ВИКОРИСТАННЯ У ГОСПОДАРСЬКIЙ ДIЯЛЬНОСТI ПРАВ IНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТI

     Стаття 154. Регулювання вiдносин щодо використання у господарськiй дiяльностi прав iнтелектуальної власностi

     1. Вiдносини, пов'язанi з використанням у господарськiй дiяльностi та охороною прав iнтелектуальної власностi, регулюються цим Кодексом та iншими законами.

     2. До вiдносин, пов'язаних з використанням у господарськiй дiяльностi прав iнтелектуальної власностi, застосовуються положення Цивiльного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та iншими законами.

     Стаття 155. Об'єкти прав iнтелектуальної власностi

     1. Об'єктами прав iнтелектуальної власностi у сферi господарювання визнаються:

     винаходи та кориснi моделi;

     промисловi зразки;

     сорти рослин та породи тварин;

     торговельнi марки (знаки для товарiв i послуг);

     комерцiйне (фiрмове) найменування;

     географiчне зазначення;

     комерцiйна таємниця;

     комп'ютернi програми;

     iншi об'єкти, передбаченi законом.

     2. Загальнi умови захисту прав iнтелектуальної власностi на об'єкти, зазначенi у цiй статтi, визначаються Цивiльним кодексом України.

     Стаття 156. Правомочностi щодо використання винаходу, корисної моделi та промислового зразка

     1. Право iнтелектуальної власностi на винахiд, корисну модель, промисловий зразок вiдповiдно до законодавства України засвiдчується патентом.

     2. Вiдносини суб'єкта господарювання, що є роботодавцем для винахiдника (винахiдникiв) або автора (авторiв) об'єктiв, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, щодо прав на одержання патенту i права використання зазначених об'єктiв iнтелектуальної власностi регулюються Цивiльним кодексом України та iншими законами.

     3. Використанням винаходу, корисної моделi чи промислового зразка у сферi господарювання є:

     виготовлення, пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерцiйний) обiг, застосування, ввезення чи зберiгання з зазначеною метою продукту, що охороняється вiдповiдно до закону;

     застосування способу, що охороняється вiдповiдно до закону, або пропонування його для застосування в Українi за умов, передбачених Цивiльним кодексом України;

     пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерцiйний) обiг, застосування, ввезення чи зберiгання з зазначеною метою продукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється вiдповiдно до закону.

     4. Суб'єктам господарювання належить право попереднього використання винаходу, корисної моделi чи промислового зразка за умов, передбачених Цивiльним кодексом України.

     5. Володiлець патенту може передавати свої права щодо використання винаходу, корисної моделi чи промислового зразка як вклад у статутний фонд пiдприємства.

     6. Правила цiєї статтi застосовуються також до регулювання вiдносин, що виникають у зв'язку з реалiзацiєю у сферi господарювання прав на сорти рослин та породи тварин.

     Стаття 157. Правомочностi щодо використання торговельної марки

     1. Право iнтелектуальної власностi на торговельну марку засвiдчується свiдоцтвом у випадках i порядку, передбачених законом.

     2. Використанням торговельної марки у сферi господарювання визнається застосування її на товарах та при наданнi послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковцi товарiв, у рекламi, друкованих виданнях, на вивiсках, пiд час показу експонатiв на виставках i ярмарках, що проводяться в Українi, у проспектах, рахунках, на бланках та в iншiй документацiї, пов'язанiй з впровадженням зазначених товарiв i послуг у господарський (комерцiйний) обiг.

     3. Свiдоцтво надає право його володiльцевi забороняти iншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадкiв правомiрного використання торговельної марки без його дозволу.

     4. Суб'єкти права на торговельну марку можуть проставляти попереджувальне маркування, яке вказує на те, що торговельна марка, яка застосовується, зареєстрована в Українi.

     5. Суб'єкти права на торговельну марку, якi здiйснюють посередницьку дiяльнiсть, можуть на пiдставi договору з виробником товару (послуг) використовувати свою торговельну марку з торговельною маркою виробника, а також замiсть його торговельної марки.

     6. Право iнтелектуальної власностi на торговельну марку може бути передано як вклад до статутного фонду суб'єкта господарювання.

     7. У разi банкрутства суб'єкта господарювання право на торговельну марку оцiнюється разом з iншим майном цього суб'єкта.

     Стаття 158. Правомочностi щодо використання торговельної марки, право на яку належить кiльком особам

     1. Торговельна марка, право на яку належить кiльком особам, - це марка, що вiдрiзняє товари i послуги учасникiв об'єднання пiдприємств (торговельна марка об'єднання, спiльна торговельна марка) вiд однорiдних товарiв i послуг iнших суб'єктiв господарювання, або використовується спiльно кiлькома суб'єктами в iнших випадках, передбачених законом.

     2. Реєстрацiя торговельної марки, право на яку належить кiльком особам, здiйснюється в порядку, встановленому законом.

     Стаття 159. Правомочностi суб'єктiв господарювання щодо комерцiйного найменування

     1. Суб'єкт господарювання - юридична особа або громадянин-пiдприємець може мати комерцiйне найменування.

     Громадянин-пiдприємець має право заявити як комерцiйне найменування своє прiзвище або iм'я.

     2. Вiдомостi про комерцiйне найменування суб'єкта господарювання вносяться за його поданням до реєстрiв, порядок ведення яких встановлюється законом. Суб'єкт господарювання, комерцiйне найменування якого було включено до реєстру ранiше, має прiоритетне право захисту перед будь-яким iншим суб'єктом, тотожне комерцiйне найменування якого включено до реєстру пiзнiше.

     3. Правовiй охоронi пiдлягає як повне, так i скорочене комерцiйне найменування суб'єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обiгу.

     4. У разi якщо комерцiйне найменування суб'єкта господарювання є елементом його торговельної марки, то здiйснюється правова охорона i комерцiйного найменування, i торговельної марки.

     5. Особа, яка використовує чуже комерцiйне найменування, на вимогу його власника зобов'язана припинити таке використання i вiдшкодувати завданi збитки.

     Стаття 160. Правомочностi щодо використання географiчного зазначення

     1. Право на використання географiчного зазначення мають лише суб'єкти господарювання, якi виробляють товари (надають послуги), щодо яких здiйснено державну реєстрацiю вiдповiдного географiчного зазначення.

     2. Використанням географiчного зазначення суб'єктом господарювання вважається: застосування його на товарах, для яких зареєстровано це географiчне зазначення, а також на упаковцi; застосування в рекламi, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офiцiйних бланках, вивiсках тощо.

     3. Суб'єкти господарювання, якi здiйснюють посередницьку дiяльнiсть, можуть використовувати свою торговельну марку поряд з географiчним зазначенням товару виробника не iнакше як на пiдставi договору.

     4. Умови надання правової охорони географiчного зазначення визначаються законом.

     Стаття 161. Використання назви країни походження товару

     1. Вироби iноземного походження або у встановлених законодавством випадках їх упаковка, а також вироби вiтчизняного виробництва чи їх упаковка, призначенi для експорту, повиннi мiстити iнформацiю про країну їх походження.

     2. Iнформацiя про країну походження має знаходитися у доступному мiсцi виробу (упаковки) та нанесена у спосiб, що вiдповiдає встановленим вимогам.

     3. Забороняється використання суб'єктами господарювання напису (клейма) "Виготовлено в Українi" або аналогiчного за змiстом щодо товарiв, якi мають iноземне походження.

     4. Уповноваженi органи державної влади контролюють дотримання зазначених вимог вiдповiдно до закону.

     Стаття 162. Правомочностi суб'єктiв господарювання щодо комерцiйної таємницi

     1. Суб'єкт господарювання, що є володiльцем технiчної, органiзацiйної або iншої комерцiйної iнформацiї, має право на захист вiд незаконного використання цiєї iнформацiї третiми особами, за умов, що ця iнформацiя має комерцiйну цiннiсть у зв'язку з тим, що вона невiдома третiм особам i до неї немає вiльного доступу iнших осiб на законних пiдставах, а володiлець iнформацiї вживає належних заходiв до охорони її конфiденцiйностi.

     2. Строк правової охорони комерцiйної таємницi обмежується часом дiї сукупностi зазначених у частинi першiй цiєї статтi умов.

     3. Особа, яка протиправно використовує комерцiйну iнформацiю, що належить суб'єкту господарювання, зобов'язана вiдшкодувати завданi йому такими дiями збитки вiдповiдно до закону. Особа, яка самостiйно i добросовiсно одержала iнформацiю, що є комерцiйною таємницею, має право використовувати цю iнформацiю на свiй розсуд.

     4. До вiдносин, пов'язаних з комерцiйною таємницею, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються вiдповiднi положення Цивiльного кодексу України та iнших законiв.