Облік виконання бюджету. Конспект лекцій.

Тема 4. Бухгалтерський облік інших активів, зобов’язань Державного бюджету та розрахунків між Державним та місцевим бюджетами

План

1.      Характеристика, склад, структура та завдання обліку активів, зобов’язань Державного бюджету.

2.      Облік активів Державного бюджету.

3.      Облік зобов’язань Державного бюджету.

4.      Облік розрахунків між бюджетами.

1. Держава як основна політична організація суспільства, що здійснює його управління, охорону і забезпечення його економічної і соціальної структури, повинна мати певний обсяг ресурсів для реалізації означених функцій. Зазначені ресурси називаються активами держави і являють собою суму накопиче­них ресурсів, використання яких повинно забезпечити оптимальну реалізацію основних напрямків діяльності держави, що виражають його сутність і призначення. Активи держави мають багатоплощинну структуру, а отже, класифікуються за різними ознаками. Основними з них виступає рівневий поділ бюджетної системи України на місцеві та державний бюджети, відповідно до якого виокремлюють активи Державного бюджету та активи місцевих бюджетів.

Активи Державного бюджету за функциональною структурою включають:

·  грошові кошти (власне грошові кошти, що знаходяться на рахунках у НБУ та інших банків, та грошові кошти, що розміщені на депозитах НБУ та інших банківських установ);

·  цінні папери (грошові документи, що засвідчують право володіння або визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником, і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають із цих докумен­тів, іншим особам. До них відносять акції, облігації, векселі та інші цінні папери);

·  надані кредити з Державного бюджету (короткострокові й довгострокові);

·  інші активи (кошти Державного бюджету в дорозі, активи державного бюджету за взаємними розрахунками, товарно-матеріальні цінності, що знаходяться в активі Державного бюджету).

Зобов’язання держави як потенційні вимоги до активів останньої сплатити певну суму грошових коштів у певний момент у майбутньому на користь суб’єктів відповідних фінансових відносин також різнорідні за своїм складом. Даний об’єкт, як і активи держави, розподіляється на зобов’язання Державного бюджету та зобов’язання місцевого бюджету. Зобов’язання Державного бюджету за функціональною структурою розподіляються на:

цінні папери, випущені в обіг (казначейські векселі, облігації Державного бюджету тощо);

кредити отримані (внутрішнє фінансування Державного бюджету, зовнішнє фінансування Державного бюджету);

документи, отримані Державним бюджетом;

інші зобов’язання.

Управління зазначеними складовими Державного бюджету передбачає комплекс заходів щодо стратегічного планування, реалізації механізму стратегії, організації виконання розроблених планів, контролю за їх виконанням і обліку. Останній з вищевказаних напрямків виступає базою конкретизації інших та основою їх інформаційним забезпеченням.

Відповідно до цього облік активів та зобов’язань Державного бюджету має вирішувати наступні завдання:

забезпечення достовірної і своєчасної інформації за всіма складовими активів та зобов’язань Державного бюджету щодо системи керівних органів;

формування оптимального складу і форми показників зазначених об’єктів обліку для здійснення планування Державного бюджету;

контроль за використанням та формуванням активів та обсягів узятих зобов’язань.

2. Відповідно до ст.31 Закону України «Про Національний банк України», прийнятого Верховною Радою 20.05.1999 р. за № 679, Кабінет Міністрів України зобов’язаний зберігати кошти Державного бюджету України та позабюджетних фондів у Націо­нальному банку на рахунках Державного казначейства України. Для зберігання грошових коштів у Національному банку України відкрито Єдиний казначейський рахунок та інші рахунки Держав­ного казначейства, на які зараховуються надходження до Державного бюджету. Переліком операцій Національного банку України встановлено, що зазначена установа веде рахунки Державного казначейства без оплати і нарахування відсотків.

Кошти, які надходять на користь загального та спеціального фондів Державного бюджету, зараховуються на відповідні рахун­ки Державного казначейства за відповідними платіжними і меморіальними документами. На зазначений рахунок також надходять кошти розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Окрім даних видів надходжень, на зазначені кореспондентські рахунки зараховуються кошти клієнтів, рахунки яких відкриті в органах Державного казначейства. Порядок відкриття небюджетних рахунків юридичних і фізичних осіб регулюється наказом Державного казначейства № 221 «Про затвердження Порядку відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства». Відповідно до зазначеного нормативного акта для відкриття рахунків клієнти подають до органів Державного казначейства такий пакет документів:

1) заяву на відкриття рахунка встановленого зразка. Заяву підписують керівник та головний бухгалтер підприємства. Якщо в штаті немає посади головного бухгалтера чи іншої службової особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву підписує лише керівник;

2) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріусом чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

3) копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом, який здійснює реєстрацію. (Положення, які затверджуються постановами Кабінету Міністрів України чи указами Президента України, нотаріального засвідчення не потребують. Окрім того, установи та організації, які діють на підставі законів, статути (положення) не подають);

4) копію довідки про включення до ЄДРПОУ, засвідчену нотаріально або органом, що видав довідку;

5) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником органу Державного казначейства;

6) довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, із зазначенням назви органу Державного казначейства, в якому буде відкритий рахунок. (Уповноважений працівник органу Державного казначейства, який приймає документи на відкриття рахунка, оформлює відривну частину довідки та повертає її клієнту для передачі до органів Пенсійного фонду України);

7) документ, що підтверджує реєстрацію клієнта як платника податків;

8) картку зі зразками підписів осіб та відбитком печатки підприємства, завірену нотаріально або вищестоящою організацією в установленому порядку в двох примірниках. При заповненні картки до неї вноситься інформація: щодо повної назви власника рахунка; його місцезнаходження; номера телефону; назви вищестоящої організації; ідентифікаційного коду власника рахунка осіб, що мають право першого підпису. Також у картці проставляється відбиток печатки підприємства.

При оформленні картки, виходять із того, що право першого підпису належить керівнику підприємства, якому відкривається рахунок, а також відповідним службовим особам, уповноваженим керівником; право другого підпису належить головному бухгалтеру, а в разі відсутності такої посади — особі, що користується правами головного бухгалтера, або службовій особі, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку і звітності, та відповідним службовим особам, уповноваженим керівником. Таким чином, право першого підпису не може бути надано головному бухгалтеру та іншим особам, які мають право другого підпису, і, відповідно, право другого підпису не може бути надано особам, які користуються правом першого підпису.

У разі, якщо юридичні особи — потенційні клієнти органів Державного казначейства — обслуговуються централізованими бухгалтеріями, право другого підпису належить головному бухгал­теру централізованої бухгалтерії та особам, уповноваженим останнім; за умов відсутності у штаті юридичної особи чи їх відокремлених підрозділів, а також щодо підприємців без створення юридичної особи, у картці проставляється тільки підпис осіб, що мають право першого підпису. При здійсненні операції по фіксації в картці зразка відбитка печатки, керуються встановленою нормою вимог до останньої, зокрема: печатка юридичної особи та відокремленого підрозділу повинна містити ідентифікаційний код.

Картка разом із вищевказаними документами передається упов­новаженим працівником органу Державного казначейства особам, що мають право першого чи другого підписів. Уповноважена особа органу Державного казначейства повинна зняти копію з чотирьох сторінок паспорта чи документа, що засвідчує дану особу, в присутності останньої. Надалі копії зберігаються у справі юридичної особи.

Прийняття документів супроводжується ретельною перевіркою, а саме:

підписи осіб повинні бути розшифровані вказівкою прізвища, ім’я, по батькові особи;

свідоцтво про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності має відповідати зразкам, передбаченим Положенням про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 р. № 740 чи Положенням про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та реєстраційний збір за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.1994 р. № 276;

посвідчувальні написи нотаріуса на документах повинні відповідати формам, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.1994 р. № 7/5 «Про затвердження форм реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і засвідчувальних документах», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.03.1994 р. за № 38/247.

За умов успішного проходження пакетом документів перевірки між клієнтом та органом Державного казначейства укладається договір на здійснення розрахункового обслуговування, в якому фіксуються предмет договору, права та зобов’язання сторін, відповідальність сторін, порядок змін та розірвання договору, порядок розгляду спорів, строк дії договору, порядок закриття рахунків та оговорюється відповідальність сторін при виникненні ситуації «форс-мажор»; також договір розшифровує особливі умови та юридичну адресу сторін. Документи, подані підприємством, залишаються і формуються в особову справу клієнта.

Рахунки вважаються відкритими виключно за умов дозволу головного бухгалтера органу Державного казначейства (або його заступника). Відкриті рахунки включаються до зведеного реєстру рахунків, відкритих в органі Державного казначейства, що містить дані про номер рахунка, його власника, номер особової справи та аналітичні параметри. Відповідальність за правильність відкриття та перевідкриття рахунка покладається на орган Державного казначейства, на балансі якого відкрито (перевідкрито) цей рахунок.

При зміні посадових осіб, що мають право першого або другого підпису (звільнення, переведення на іншу посаду), до установ Державного казначейства подається нова картка зразків. При цьому при призначенні тимчасово виконуючого обов’язки вказаних посадових осіб оформляється нова тимчасова картка (із зразком підпису особи, що тимчасово виконує обов’язки керівника чи головного бухгалтера). При виникненні потреби тимчасового надання особі права першого чи другого підпису додатково оформляється і подається картка зі зразком підпису тимчасово уповноваженої особи, копією документа, що підтверджує повноваження та вказівкою терміну зазначених повноважень.

У разі реорганізації підприємства, проведення перереєстрації суб’єкта господарювання здійснюється переоформлення рахунка на підставі належним чином оформленого і поданого до органу Державного казначейства нового пакета вищевказаних документів. Переоформлення рахунка здійснюється і в разі ліквідації підприємства, з подальшим перенесенням права на нього до ліквідаційної комісії.

Рахунки клієнтів закриваються в органах Державного казначейства за умов:

подання заяви власника рахунка про закриття рахунка;

прийняття відповідного рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;

прийняття відповідного рішення судом або арбітражним судом про ліквідацію підприємства;

інших підстав, передбачених чинним законодавством України чи договором між органом Державного казначейства та власником рахунка.

При закритті рахунка залишки коштів установа банку, на підставі платіжного доручення власника рахунка, попередньо перераховує на інший рахунок.

Для обліку вищезазначених надходжень до Державного казначейства в системі рахунків бухгалтерського обліку призначено рахунки 1111, 1171, відповідні рахунки класів 3, 6, 8 охарактеризовані раніше, а також рахунки: 3711 «Рахунки одержувачів коштів»; 3712 «Рахунки інших клієнтів Державного казначейства» однойменного призначення.

Для забезпечення більш мобільного управління фінансовими ресурсами Державного бюджету Постановою Кабінету Міністрів України Державному казначейству надано право залучати комерційні банки для обслуговування окремих державних проектів і програм, організації забезпечення надходжень до Державного бюджету та інших операцій. Отож, частина фінансових ресурсів Державного бюджету, крім тих, що знаходяться в системі НБУ, зберігаються на рахунках в інших банках. Для обліку операцій по зазначених надходженнях і їх подальшого руху використовуються такі рахунки в плані рахунків бухгалтерського обліку виконання державного і місцевих бюджетів як:

1211 «Кореспондентські рахунки Державного казначейства в інших банках-резидентах». За дебетом рахунка відбиваються суми коштів, які надходять на кореспондентські рахунки органів Державного казначейства, відкриті в інших банках-резидентах; за кредитом — суми коштів, які списуються за дорученням органів Державного казначейства з означених кореспондентських рахунків;

1212 «Кореспондентські рахунки Державного казначейства в банках-нерезидентах». За дебетом субрахунка відображаються суми коштів, які надходять на кореспондентські рахунки органів Державного казначейства, відкриті в інших банках-нерезидентах; за кредитом — суми коштів, які списуються за дорученням органів Державного казначейства з кореспондентських рахунків, відкритих в інших банках-нерезидентах.

Дані рахунки мають статус рахунків «ностро».

Окремою частиною фінансових ресурсів у частині грошових коштів Державного бюджету виступають кошти розпорядників коштів, що не перейшли на казначейське обслуговування, як пов­ноправних учасників процесу виконання бюджету. Зазначені кошти зберігаються в уповноважених установах банків. Для обліку надходження і використання останніх призначено рахунок 1221 «Рахунки установ та організацій, які утримуються за рахунок державного бюджету, в установах банків». За дебетом субрахунка відбиваються суми коштів, що надходять на рахунки, на користь розпорядників бюджетних коштів, які не знаходяться на казначейському обслуговуванні; за кредитом — суми коштів, що списуються з рахунків за дорученням розпорядників коштів Державного бюджету.

Через необхідність здійснення як безготівкових операцій по видатках розпорядників коштів і одержувачів, так і готівкових операцій (виплата зарплати, стипендій), кошти, що направляються на здійснення останніх, виокремлюються на відповідних рахун­ках Державного казначейства. Зокрема, для органів Державного казначейства, що мають кореспондентські рахунки в НБУ, відкривається рахунок для виплати грошових коштів. Для обліку зазначеної категорії коштів, що направляються на готівкові виплати, розпорядникам коштів бюджету та отримувачам призначено субрахунок 1121 «Рахунок державного казначейства в НБУ для виплати готівкових коштів». За дебетом субрахунка здійснюється зарахування сум, що направляються на виплату готівки розпоряд­никам коштів бюджету та одержувачам, на рахунки, відкриті на ім’я органів Державного казначейства в установах НБУ; за кредитом — проводяться суми коштів, що виплачені розпорядникам коштів та одержувачам.

Державне казначейство може залучати до готівкового обслуговування бюджетних коштів банківські установи, а саме:

відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»;

Державний експортно-імпортний банк;

Акціонерно-комерційний банк «Укрсоцбанк»,

АКБ «Райфайзен банк Аваль»;

АКБ «Промінвестбанк»;

Акціонерний комерційний банк «Правекс-банк»;

Акціонерний комерційний банк «Приватбанк».

Тимчасово вільні кошти бюджету Держав­не казначейство має право розміщувати на депозитних рахунках в НБУ та уповноважених установах банків. Депозитні вклади Держав­ного бюджету за строками використання коштів поділяються на:

депозити до запитання — кошти, що залучені на депозит без визначеного строку погашення та поповнюються і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах;

депозити на строк — кошти, що зберігаються на окремих депозитних рахунках у банку протягом установленого строку, який визначається при відкритті цих рахунків договором.

Процентна ставка депозиту визначається депозитною угодою, що заключається між органом Державного казначейства і банківською установою. Для обліку операцій по депозитам державного бюджету призначено рахунки 1111, 1211, а також:

1311 «Короткострокові депозити Державного бюджету, розміщені в Національному банку». 1312 «Середньострокові депозити Державного бюджету, розміщені в Національному банку». 1313 «Довгострокові депозити Державного бюджету, розміщені в Національному банку». 1315 «Депозити Державного бюджету до запитання, розміщені в Національному банку». За дебетом субрахунків фіксуються суми розміщених коштів державного бюджету в установах НБУ; за кредитом — суми повернення депозитів державного бюджету від зазначених банківських установ.

1314 «Прострочена заборгованість за депозитами Державного бюджету, розміщених у Національному банку». За дебетом означеного субрахунка здійснюється зарахування сум простроченої заборгованості за депозитами державного бюджету, розміщеними в Національному банку; за кредитом — списання сум простроченої заборгованості за означеними депозитами Державного бюджету, розміщеними в Національному банку за умови їх повернення.

1321 «Інші короткострокові депозити Державного бюджету». 1322 «Інші середньострокові депозити Державного бюджету». 1323 «Інші довгострокові депозити Державного бюджету». За дебетом субрахунків проводяться суми розміщених коштів; за кредитом — суми, які списуються у разі повернення депозитів.

1324 «Прострочена заборгованість за іншими депозитами Державного бюджету». За дебетом субрахунка здійснюються зарахування сум простроченої заборгованості за іншими депозитами Державного бюджету, розміщеними в Національному банку; за кредитом — списання сум простроченої заборгованості за іншими депозитами Державного бюджету, за умови їх повернення.

1325 «Інші депозити Державного бюджету до запитання». 1326 «Гарантійні депозити та грошове покриття в банках». За дебетом субрахунка відбиваються суми розміщених депозитів та суми грошового покриття за відповідними акредитивами; за кредитом — суми повернених депозитів та суми виконаних акредитивів, або суми, які перераховуються на рахунки простроченої і сумнівної заборгованості.

Оскільки зараховані проценти за депозитами Держбюджету включено в доходи загального фонду, для обліку сум надходжень від розміщення тимчасово вільних коштів бюджету, бюджету на депозитних рахунках призначено рахунки 1111, 1121, а також субрахунки 3111, 6911, 6111, 9611, 9921. Проведення за зазначеними операціями здійснюється на основі укладених угод, відомостей по нарахованим відсоткам за депозитами, виписок банківських установ.

Важливою частиною активів Державного бюджету є надані бюджетні кредити, видача яких здійснюється відповідно до рішень Уряду та нормативно-правової бази, що регламентує бюджетний процес. Зокрема, до них відносяться:

позички, видані на закупівлю сільгосппродукції за державним контрактом;

позички, видані на закупівлю сільськогосподарської техніки;

позички, видані з метою фінансового забезпечення підготовки сільськогосподарської техніки до проведення весняно-польових робіт;

позички, з метою забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально–технічними ресурсами;

позички на капітальне будівництво об’єктів тощо.

Державне кредитування є прямим, цільовим, необоротним, строковим, в обов’язковому порядку забезпеченим заставою. Озна­чена процедура здійснюється шляхом надання бюджетних кредитів безпосередньо Міністерствам, відомствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади для фінансування підприємств, об’єднань. Останні укладають з Державним казначе­й­ством кредитну угоду, яка регулює фінансово-правові відносини сторін і в якій установлюється розмір річної відсоткової плати за використання бюджетних коштів. Надані державні кредити поділяються на короткострокові — дія терміном погашення менше одного року, та довгострокові — з терміном погашення більше одного року.

Для обліку операцій по наданню кредитів з Державного бюджету призначено рахунки 1111, а також:

1511 «Короткострокові кредити, надані з Державного бюджету».

1512 «Довгострокові кредити, надані з Державного бюджету».

За дебетом зазначених субрахунків фіксується інформація про суми кредитів, що надані з Державного бюджету, за кредитом — суми, що надійшли для погашення заборгованості за наданими кредитами з державного бюджету.

4421 «Розрахунки за бюджетними кредитами, наданими за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету».

4422 «Розрахунки за бюджетними кредитами, наданими за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету».

За дебетом означених субрахунків відображається сума повер­нутих кредитів із Державного бюджету, а за кредитом — проведених бюджетних кредитів.

3113 «Рахунок для зарахування повернутих бюджетних кредитів, наданих за рахунок загального фонду Державного бюджету».

3123 «Рахунок для зарахування повернутих бюджетних кредитів, наданих за рахунок спеціального фонду Державного бюджету».

За кредитом рахунків відображаються зарахування сум повернутих кредитів, за дебетом — зарахування коштів до складу фонду бюджету, за рахунок якого було видано кредит.

7131 «Кредитування загального фонду бюджету за вирахуванням погашення».

7132 «Кредитування спеціального фонду бюджету за вирахуванням погашення».

7921 «Контррахунок за операціями з кредитування за вирахуванням погашення».

8211 «Кошти загального фонду державного бюджету, передані вищестоящими органами Державного казначейства».

8911 «Контррахунок за операціями управлінського обліку за переданими коштами».

Як і за іншими рахунками бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, за означеними рахунками ведуться особові картки (ф. 7—3; 7—4), а також сальдові та оборотно-сальдові відомості за аналітичними рахунками (ф. 7—1; 7—2). Записи в них здійснюються на підставі указаних первинних документів.