суббота, 9 апреля 2011 г.

ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ. Роздiл VI


Глава 32
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖIВ
     Стаття 306. Перевезення вантажiв як вид господарської дiяльностi
     1. Перевезенням вантажiв у цьому Кодексi визнається господарська дiяльнiсть, пов'язана з перемiщенням продукцiї виробничо-технiчного призначення та виробiв народного споживання залiзницями, автомобiльними дорогами, водними та повiтряними шляхами, а також транспортування продукцiї трубопроводами.
     2. Суб'єктами вiдносин перевезення вантажiв є перевiзники, вантажовiдправники та вантажоодержувачi.
     3. Перевезення вантажiв здiйснюють вантажний залiзничний транспорт, автомобiльний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрiшнiй флот, авiацiйний вантажний транспорт, трубопровiдний транспорт, космiчний транспорт, iншi види транспорту.
     4. Допомiжним видом дiяльностi, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедицiя.
     5. Загальнi умови перевезення вантажiв, а також особливi умови перевезення окремих видiв вантажiв (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радiоактивних та iнших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом i виданими вiдповiдно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та iншими нормативно-правовими актами.
     6. Вiдносини, пов'язанi з перевезенням пасажирiв та багажу, регулюються Цивiльним кодексом України та iншими нормативноправовими актами.
     Стаття 307. Договiр перевезення вантажу
     1. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевiзник) зобов'язується доставити ввiрений їй другою стороною (вантажовiдправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженiй на одержання вантажу особi (вантажоодержувачу), а вантажовiдправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
     2. Договiр перевезення вантажу укладається в письмовiй формi. Укладення договору перевезення вантажу пiдтверджується складенням перевiзного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) вiдповiдно до вимог законодавства. Перевiзники зобов'язанi забезпечувати вантажовiдправникiв бланками перевiзних документiв згiдно з правилами здiйснення вiдповiдних перевезень.
     3. Вантажовiдправник i перевiзник у разi необхiдностi здiйснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажiв можуть укласти довгостроковий договiр, за яким перевiзник зобов'язується у встановленi строки приймати, а вантажовiдправник - подавати до перевезення вантажi у погодженому сторонами обсязi.
     4. Залежно вiд виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажiв, укладаються такi довгостроковi договори: довгостроковий - на залiзничному i морському транспортi, навiгацiйний - на рiчковому транспортi (внутрiшньому флотi), спецiальний - на повiтряному транспортi, рiчний - на автомобiльному транспортi. Порядок укладення довгострокових договорiв встановлюється вiдповiдними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.
     5. Умови перевезення вантажiв окремими видами транспорту, а також вiдповiдальнiсть суб'єктiв господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та iншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорi також iншi умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову вiдповiдальнiсть за неналежне виконання договiрних зобов'язань.
     Стаття 308. Приймання вантажу до перевезення
     1. Вантаж до перевезення приймається перевiзниками залежно вiд виду транспорту та вантажу в мiсцях загального або незагального користування.
     2. Вiдповiдальнiсть перевiзника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
     3. Вантажовiдправник зобов'язаний пiдготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхiдностi забезпечення транспортабельностi та збереження його в процесi перевезення i має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.
     4. У разi якщо для здiйснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спецiальнi документи (посвiдчення), якi пiдтверджують якiсть та iншi властивостi вантажу, що перевозиться, вантажовiдправник зобов'язаний передати такi документи перевiзниковi разом з вантажем.
     5. Про прийняття вантажу до перевезення перевiзник видає вантажовiдправнику в пунктi вiдправлення документ, оформлений належним чином.
     Стаття 309. Змiна умов перевезення
     1. Вантажовiдправник має право в порядку, встановленому транспортними кодексами чи статутами, одержати назад зданий до перевезення вантаж до його вiдправлення, замiнити вказаного в перевiзному документi одержувача вантажу (до його видачi адресату), розпорядитися вантажем у разi неприйняття його одержувачем чи неможливостi видачi вантажу одержувачу.
     2. У разi переривання або припинення перевезення вантажiв з незалежних вiд перевiзника обставин перевiзник зобов'язаний повiдомити вантажовiдправника i одержати вiд нього вiдповiдне розпорядження щодо вантажу.
     Стаття 310. Одержання вантажу в пунктi призначення
     1. Перевiзник зобов'язаний повiдомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу.
     2. Одержувач зобов'язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Вiн має право вiдмовитися вiд прийняття пошкодженого або зiпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслiдок змiни якостi виключається можливiсть повного або часткового використання його за первiсним призначенням.
     3. Вiдповiдальнiсть перевiзника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачi одержувачу в пунктi призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або вiдмовився його прийняти, перевiзник має право залишити вантаж у себе на зберiгання за рахунок i на ризик вантажовiдправника, письмово повiдомивши його про це.
     4. Вантаж, не одержаний протягом мiсяця пiсля повiдомлення перевiзником одержувача, вважається невитребуваним i реалiзується в установленому законодавством порядку.
     Стаття 311. Плата за перевезення вантажiв
     1. Плата за перевезення вантажiв та виконання iнших робiт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цiнами, встановленими вiдповiдно до законодавства.
     Стаття 312. Договiр перевезення вантажу в прямому змiшаному сполученнi
     1. За договором перевезення вантажу в прямому змiшаному сполученнi перевезення здiйснюється вiд вантажовiдправника до вантажоодержувача двома або бiльше перевiзниками рiзних видiв транспорту за єдиним перевiзним документом.
     2. До договорiв перевезення вантажу у прямому змiшаному сполученнi застосовуються правила статтi 307 цього Кодексу, якщо iнше не передбачено транспортними кодексами чи статутами.
     3. Вiдносини перевiзникiв пiд час перевезення вантажу у прямому змiшаному сполученнi та умови роботи перевалочних пунктiв регулюються вузловими угодами. Порядок укладення вузлових угод встановлюється транспортними кодексами та статутами.
     Стаття 313. Вiдповiдальнiсть перевiзника за прострочення доставки вантажу
     1. Перевiзник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажiв у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорi.
     2. Перевiзник звiльняється вiд вiдповiдальностi за прострочення в доставцi вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.
     3. Розмiр штрафiв, що стягуються з перевiзникiв за прострочення в доставцi вантажу, визначається вiдповiдно до закону.
     4. Сплата штрафу за доставку вантажу з простроченням не звiльняє перевiзника вiд вiдповiдальностi за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, що сталися внаслiдок прострочення.
     Стаття 314. Вiдповiдальнiсть перевiзника за втрату, нестачу, пошкодження вантажу
     1. Перевiзник несе вiдповiдальнiсть за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
     2. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбаченi випадки, коли доведення вини перевiзника у втратi, нестачi або пошкодженнi вантажу покладається на одержувача або вiдправника.
     3. За шкоду, заподiяну при перевезеннi вантажу, перевiзник вiдповiдає:
     у разi втрати або нестачi вантажу - в розмiрi вартостi вантажу, який втрачено або якого не вистачає;
     у разi пошкодження вантажу - в розмiрi суми, на яку зменшилася його вартiсть;
     у разi втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цiнностi, - у розмiрi оголошеної цiнностi, якщо не буде доведено, що вона є нижчою вiд дiйсної вартостi вантажу.
     4. Якщо внаслiдок пошкодження вантажу його якiсть змiнилася настiльки, що вiн не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право вiд нього вiдмовитися i вимагати вiдшкодування за його втрату.
     5. У разi якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевiзник сплатив вiдповiдне вiдшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (вiдправник) має право вимагати видачi йому цього вантажу, повернувши одержане за його втрату чи нестачу вiдшкодування.
     Стаття 315. Порядок вирiшення спорiв щодо перевезень
     1. До пред'явлення перевiзниковi позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензiї.
     2. Претензiї можуть пред'являтися протягом шести мiсяцiв, а претензiї щодо сплати штрафiв i премiй - протягом сорока п'яти днiв.
     3. Перевiзник розглядає заявлену претензiю i повiдомляє заявника про задоволення чи вiдхилення її протягом трьох мiсяцiв, а щодо претензiї з перевезення у прямому змiшаному сполученнi - протягом шести мiсяцiв. Претензiї щодо сплати штрафу або премiї розглядаються протягом сорока п'яти днiв.
     4. Якщо претензiю вiдхилено або вiдповiдь на неї не одержано в строк, зазначений у частинi третiй цiєї статтi, заявник має право звернутися до суду протягом шести мiсяцiв з дня одержання вiдповiдi або закiнчення строку, встановленого для вiдповiдi.
     5. Для пред'явлення перевiзником до вантажовiдправникiв та вантажоодержувачiв позовiв, що випливають з перевезення, встановлюється шестимiсячний строк.
     6. Щодо спорiв, пов'язаних з мiждержавними перевезеннями вантажiв, порядок пред'явлення позовiв та строки позовної давностi встановлюються транспортними кодексами чи статутами або мiжнародними договорами, згоду на обов'язковiсть яких надано Верховною Радою України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.06.2005 р. N 2705-IV)
     Стаття 316. Договiр транспортного експедирування
     1. За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату i за рахунок другої сторони (клiєнта) виконати або органiзувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
     Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора органiзувати перевезення вантажу транспортом i за маршрутом, вибраним експедитором або клiєнтом, укладати вiд свого iменi або вiд iменi клiєнта договiр перевезення вантажу, забезпечувати вiдправку i одержання вантажу, а також виконання iнших зобов'язань, пов'язаних iз перевезенням.
     Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхiдних для доставки вантажу (перевiрка кiлькостi та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборiв i витрат, покладених на клiєнта, зберiгання вантажу до його одержання у пунктi призначення, одержання необхiдних для експорту та iмпорту документiв, виконання митних формальностей тощо).
     2. Плата за договором транспортного експедирування здiйснюється за цiнами, що визначаються вiдповiдно до глави 21 цього Кодексу.

Комментариев нет:

Отправить комментарий