Глава 3
ОБМЕЖЕННЯ МОНОПОЛIЗМУ ТА ЗАХИСТ СУБ'ЄКТIВ ГОСПОДАРЮВАННЯ I СПОЖИВАЧIВ ВIД НЕДОБРОСОВIСНОЇ КОНКУРЕНЦIЇ
ОБМЕЖЕННЯ МОНОПОЛIЗМУ ТА ЗАХИСТ СУБ'ЄКТIВ ГОСПОДАРЮВАННЯ I СПОЖИВАЧIВ ВIД НЕДОБРОСОВIСНОЇ КОНКУРЕНЦIЇ
1. Держава пiдтримує конкуренцiю як змагання мiж суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економiчних переваг, внаслiдок чого споживачi та суб'єкти господарювання отримують можливiсть вибору необхiдного товару i при цьому окремi суб'єкти господарювання не визначають умов реалiзацiї товару на ринку.
2. Органам державної влади i органам мiсцевого самоврядування, що регулюють вiдносини у сферi господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дiї, що визначають привiлейоване становище суб'єктiв господарювання тiєї чи iншої форми власностi, або ставлять у нерiвне становище окремi категорiї суб'єктiв господарювання чи iншим способом порушують правила конкуренцiї. У разi порушення цiєї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб'єкти господарювання можуть оспорювати такi акти в установленому законом порядку.
3. Уповноваженi органи державної влади i органи мiсцевого самоврядування повиннi здiйснювати аналiз стану ринку i рiвня конкуренцiї на ньому i вживати передбачених законом заходiв щодо упорядкування конкуренцiї суб'єктiв господарювання.
4. Держава забезпечує захист комерцiйної таємницi суб'єктiв господарювання вiдповiдно до вимог цього Кодексу та iнших законiв.
1. Рiшення або дiї органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування, якi спрямованi на обмеження конкуренцiї чи можуть мати наслiдком такi обмеження, визнаються обгрунтованими у випадках:
подання допомоги соцiального характеру окремим суб'єктам господарювання за умови, що допомога подається без дискримiнацiї iнших суб'єктiв господарювання;
подання допомоги за рахунок державних ресурсiв з метою вiдшкодування збиткiв, завданих стихiйним лихом або iншими надзвичайними подiями, на визначених ринках товарiв або послуг, перелiк яких встановлюється законодавством;
подання допомоги, в тому числi створення пiльгових економiчних умов окремим регiонам з метою компенсацiї соцiально-економiчних втрат, викликаних важкою екологiчною ситуацiєю;
здiйснення державного регулювання, пов'язаного з реалiзацiєю проектiв загальнонацiонального значення.
1. Монопольним визнається домiнуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливiсть самостiйно або разом з iншими суб'єктами обмежувати конкуренцiю на ринку певного товару (робiт, послуг).
2. Монопольним є становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує розмiр, встановлений законом.
3. Монопольним може бути визнано також становище суб'єктiв господарювання на ринку товару за наявностi iнших умов, визначених законом.
4. У разi суспiльної необхiдностi та з метою усунення негативного впливу на конкуренцiю органи державної влади здiйснюють стосовно iснуючих монопольних утворень заходи антимонопольного регулювання вiдповiдно до вимог законодавства та заходи демонополiзацiї економiки, передбаченi вiдповiдними державними програмами, за винятком природних монополiй.
5. Органам державної влади та органам мiсцевого самоврядування забороняється приймати акти або вчиняти дiї, спрямованi на економiчне посилення iснуючих суб'єктiв господарювання-монополiстiв та утворення без достатнiх пiдстав нових монопольних утворень, а також приймати рiшення про виключно централiзований розподiл товарiв.
1. Стан товарного ринку, за якого задоволення попиту на цьому ринку є бiльш ефективним за умови вiдсутностi конкуренцiї внаслiдок технологiчних особливостей виробництва (у зв'язку з iстотним зменшенням витрат виробництва на одиницю продукцiї в мiру збiльшення обсягiв виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами господарювання, не можуть бути замiненi у споживаннi iншими, у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить вiд змiни цiн на такi товари, нiж попит на iншi товари (послуги), - вважається природною монополiєю.
2. Суб'єктами природної монополiї можуть бути суб'єкти господарювання будь-якої форми власностi (монопольнi утворення), якi виробляють (реалiзують) товари на ринку, що перебуває у станi природної монополiї.
3. Законом про природнi монополiї визначаються сфери дiяльностi суб'єктiв природних монополiй, органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, iншi органи, якi регулюють дiяльнiсть зазначених суб'єктiв, а також iншi питання регулювання вiдносин, що виникають на товарних ринках України, якi перебувають у станi природної монополiї, та на сумiжних ринках за участi суб'єктiв природних монополiй.
нав'язування таких умов договору, якi ставлять контрагентiв у нерiвне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, включаючи нав'язування товару, не потрiбного контрагенту;
обмеження або припинення виробництва, а також вилучення товарiв з обороту з метою створення або пiдтримки дефiциту на ринку чи встановлення монопольних цiн;
iншi дiї, вчиненi з метою створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) суб'єктiв господарювання;
встановлення монопольно високих або дискримiнацiйних цiн (тарифiв) на свої товари, що призводить до порушення прав споживачiв або обмежує права окремих споживачiв;
встановлення монопольно низьких цiн (тарифiв) на свої товари, що призводить до обмеження конкуренцiї.
1. Неправомiрними угодами мiж суб'єктами господарювання визнаються угоди або погодженi дiї, спрямованi на:
розподiл ринкiв за територiальним принципом, обсягом реалiзацiї чи закупiвлi товарiв, їх асортиментом або за колом споживачiв чи за iншими ознаками - з метою їх монополiзацiї;
усунення з ринку або обмеження доступу до нього продавцiв, покупцiв, iнших суб'єктiв господарювання.
заборона створення нових пiдприємств чи iнших органiзацiйних форм господарювання в будь-якiй сферi господарської дiяльностi, а також встановлення обмежень на здiйснення окремих видiв господарської дiяльностi або виробництво певних видiв товарiв з метою обмеження конкуренцiї;
примушування суб'єктiв господарювання до прiоритетного укладання договорiв, першочергової реалiзацiї товарiв певним споживачам або до вступу в господарськi органiзацiї та iншi об'єднання;
прийняття рiшень про централiзований розподiл товарiв, який призводить до монопольного становища на ринку;
надання окремим пiдприємцям податкових та iнших пiльг, якi ставлять їх у привiлейоване становище щодо iнших суб'єктiв господарювання, що призводить до монополiзацiї ринку певного товару;
2. Дискримiнацiя суб'єктiв господарювання не допускається. Законом можуть бути встановленi винятки з положень цiєї статтi з метою забезпечення нацiональної безпеки, оборони, загальносуспiльних iнтересiв.
1. Недобросовiсною конкуренцiєю визнаються будь-якi дiї у конкуренцiї, що суперечать правилам, торговим та iншим чесним звичаям у пiдприємницькiй дiяльностi.
2. Недобросовiсною конкуренцiєю є неправомiрне використання дiлової репутацiї суб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесi конкуренцiї та досягнення неправомiрних переваг у конкуренцiї, неправомiрне збирання, розголошення та використання комерцiйної таємницi, а також iншi дiї, що квалiфiкуються вiдповiдно до частини першої цiєї статтi.
3. Недобросовiсна конкуренцiя тягне за собою юридичну вiдповiдальнiсть осiб, якщо їх дiї мають негативний вплив на конкуренцiю на територiї України, незалежно вiд того, де вчинено такi дiї.
1. Неправомiрним використанням дiлової репутацiї суб'єкта господарювання визнаються: неправомiрне використання чужих позначень, рекламних матерiалiв, упаковки; неправомiрне використання товару iншого виробника; копiювання зовнiшнього вигляду виробу iншого виробника; порiвняльна реклама.
2. Неправомiрним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого iменi, комерцiйного найменування, торговельної марки, iнших позначень, а також належних iншiй особi рекламних матерiалiв тощо, що може призвести до змiшування з дiяльнiстю iншого суб'єкта господарювання, який має прiоритет на їх використання.
3. Використання у комерцiйному найменуваннi власного iменi громадянина є правомiрним, якщо до власного iменi додається будь-який вiдмiтний елемент, що виключає змiшування з дiяльнiстю iншого суб'єкта господарювання.
4. Неправомiрним використанням товару iншого виробника є введення у господарський обiг пiд своїм позначенням товару iншого виробника шляхом змiн чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи.
5. Копiюванням зовнiшнього вигляду виробу є вiдтворення зовнiшнього вигляду виробу iншого суб'єкта господарювання i введення його у господарський обiг без однозначного зазначення виробника копiї, що може призвести до змiшування з дiяльнiстю iншого суб'єкта господарювання. Не визнається неправомiрним копiювання зовнiшнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копiювання зумовлено виключно їх функцiональним застосуванням.
6. Дiя частини п'ятої цiєї статтi не поширюється на вироби, що мають охорону як об'єкти права iнтелектуальної власностi.
7. Порiвняльною є реклама, що мiстить порiвняння з товарами (роботами, послугами) чи дiяльнiстю iншого суб'єкта господарювання. Не визнається неправомiрним порiвняння в рекламi у випадках, передбачених законом.
1. Перешкодами у процесi конкуренцiї вважаються: дискредитацiя суб'єкта господарювання, нав'язування споживачам примусового асортименту товарiв (робiт, послуг), схиляння до бойкоту суб'єкта господарювання або дискримiнацiї покупця (замовника), або до розiрвання договору з конкурентом, пiдкуп працiвника постачальника або покупця (замовника).
2. Дискредитацiєю суб'єкта господарювання є поширення у будь-якiй формi неправдивих, неточних або неповних вiдомостей, пов'язаних з особою чи дiяльнiстю суб'єкта господарювання, якi завдали або могли завдати шкоди дiловiй репутацiї суб'єкта господарювання.
3. Купiвлею-продажем товарiв, виконанням робiт, наданням послуг iз примусовим асортиментом є купiвля-продаж одних товарiв, виконання робiт, надання послуг за умови купiвлi-продажу iнших товарiв, виконання робiт, надання послуг, не потрiбних споживачу або контрагенту.
4. Схилянням до бойкоту суб'єкта господарювання вважається спонукання конкурентом iншої особи, безпосередньо або через посередника, до вiдмови вiд встановлення договiрних вiдносин iз цим суб'єктом господарювання.
5. Схилянням постачальника до дискримiнацiї покупця є спонукання, безпосередньо або через посередника, до надання постачальником конкуренту покупця певних переваг без достатнiх на це пiдстав.
6. Схилянням суб'єкта господарювання до розiрвання договору з конкурентом iншого суб'єкта господарювання є вчинене з корисливих мотивiв або в iнтересах третiх осiб спонукання суб'єкта господарювання - учасника договору до невиконання або виконання неналежним чином договiрних зобов'язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування суб'єкту господарювання - учаснику договору, безпосередньо або через посередника, матерiальної винагороди, компенсацiї чи iнших переваг.
7. Пiдкуп працiвника постачальника - це надання або пропонування йому конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, матерiальних цiнностей, майнових або немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працiвником постачальника службових обов'язкiв, що випливають з укладеного чи пов'язанi з укладенням мiж постачальником i покупцем договору поставки товарiв, виконання робiт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником).
8. До працiвника постачальника прирiвнюється й iнша особа, яка згiдно з своїми повноваженнями приймає рiшення вiд iменi постачальника про поставку товару, виконання робiт, надання послуг, впливає на прийняття такого рiшення або якимось чином пов'язана з ним.
9. Пiдкуп працiвника покупця (замовника) - це надання або пропонування йому конкурентом постачальника, безпосередньо або через посередника, матерiальних цiнностей, майнових чи немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працiвником покупця (замовника) службових обов'язкiв, що випливають з укладеного або пов'язанi з укладенням мiж постачальником i покупцем договору поставки товарiв, виконання робiт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом постачальника певних переваг перед постачальником.
10. До працiвника покупця (замовника) прирiвнюється й iнша особа, яка згiдно з своїми повноваженнями приймає рiшення вiд iменi покупця (замовника) про придбання товару, виконання робiт, надання послуг, впливає на прийняття такого рiшення або якимось чином пов'язана з ним.
1. Досягненням неправомiрних переваг у конкуренцiї є отримання певних переваг стосовно iншого суб'єкта господарювання шляхом порушення законодавства, яке пiдтверджене рiшенням вiдповiдного органу державної влади.
Стаття 36. Неправомiрне збирання, розголошення та використання вiдомостей, що є комерцiйною таємницею
1. Вiдомостi, пов'язанi з виробництвом, технологiєю, управлiнням, фiнансовою та iншою дiяльнiстю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди iнтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнанi його комерцiйною таємницею. Склад i обсяг вiдомостей, що становлять комерцiйну таємницю, спосiб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання вiдповiдно до закону.
2. Неправомiрним збиранням вiдомостей, що становлять комерцiйну таємницю, вважається добування протиправним способом зазначених вiдомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.
3. Розголошенням комерцiйної таємницi є ознайомлення iншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з вiдомостями, що вiдповiдно до закону становлять комерцiйну таємницю, особою, якiй цi вiдомостi були довiренi у встановленому порядку або стали вiдомi у зв'язку з виконанням службових обов'язкiв, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.
4. Схилянням до розголошення комерцiйної таємницi є спонукання особи, якiй були довiренi у встановленому порядку або стали вiдомi у зв'язку з виконанням службових обов'язкiв вiдомостi, що вiдповiдно до закону становлять комерцiйну таємницю, до розкриття цих вiдомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.
5. Неправомiрним використанням комерцiйної таємницi є впровадження у виробництво або врахування пiд час планування чи здiйснення пiдприємницької дiяльностi без дозволу уповноваженої на те особи неправомiрно здобутих вiдомостей, що становлять вiдповiдно до закону комерцiйну таємницю.
6. За неправомiрне збирання, розголошення або використання вiдомостей, що є комерцiйною таємницею, виннi особи несуть вiдповiдальнiсть, встановлену законом.
1. Вчинення дiй, визначених як недобросовiсна конкуренцiя, тягне за собою вiдповiдальнiсть суб'єкта господарювання згiдно з цим Кодексом або адмiнiстративну, цивiльну чи кримiнальну вiдповiдальнiсть винних осiб у випадках, передбачених законом.
1. Суб'єкти господарювання за сприяння заiнтересованих органiзацiй можуть розробляти правила професiйної етики у конкуренцiї для вiдповiдних сфер господарської дiяльностi, а також для певних галузей економiки. Правила професiйної етики у конкуренцiї погоджуються з Антимонопольним комiтетом України.
2. Правила професiйної етики у конкуренцiї можуть використовуватися при укладаннi договорiв, розробцi установчих та iнших документiв суб'єктiв господарювання.
1. Споживачi, якi перебувають на територiї України, пiд час придбання, замовлення або використання товарiв (робiт, послуг) з метою задоволення своїх потреб мають право на:
необхiдну, доступну та достовiрну iнформацiю про кiлькiсть, якiсть i асортимент товарiв (робiт, послуг);
вiдшкодування збиткiв, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якостi, а також шкоди, заподiяної небезпечними для життя i здоров'я людей товарами (роботами, послугами), у випадках, передбачених законом;
звернення до суду та iнших уповноважених органiв влади за захистом порушених прав або законних iнтересiв.
З метою захисту своїх прав та законних iнтересiв громадяни можуть об'єднуватися на добровiльнiй основi у громадськi органiзацiї споживачiв (об'єднання споживачiв).
2. Держава забезпечує громадянам захист їх iнтересiв як споживачiв, надає можливiсть вiльного вибору товарiв (робiт, послуг), набуття знань i квалiфiкацiї, необхiдних для прийняття самостiйних рiшень пiд час придбання та використання товарiв (робiт, послуг) вiдповiдно до їх потреб, i гарантує придбання або одержання iншими законними способами товарiв (робiт, послуг) в обсягах, що забезпечують рiвень споживання, достатнiй для пiдтримання здоров'я i життєдiяльностi.
3. Права споживачiв, механiзм реалiзацiї захисту цих прав та вiдносини мiж споживачами товарiв (робiт, послуг) i виробниками (виконавцями, продавцями) регулюються законом про захист прав споживачiв та iншими законодавчими актами.
4. Якщо чинним мiжнародним договором, згоду на обов'язковiсть якого надано Верховною Радою України, встановлено iншi правила, нiж тi, що є в законодавствi України про захист прав споживачiв, то застосовуються правила мiжнародного договору.
1. Державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист iнтересiв пiдприємцiв та споживачiв вiд його порушень здiйснюються Антимонопольним комiтетом України вiдповiдно до його повноважень, визначених законом.
2. З метою запобiгання монопольному становищу окремих суб'єктiв господарювання на ринку створення, реорганiзацiя та лiквiдацiя суб'єктiв господарювання, придбання їх активiв, часток (акцiй, паїв) господарських товариств, а також утворення об'єднань пiдприємств або перетворення органiв влади в зазначенi об'єднання у випадках, передбачених законодавством, здiйснюються за умови одержання згоди на це Антимонопольного комiтету України. Пiдстави для надання згоди на концентрацiю суб'єктiв господарювання визначаються законом.
3. У разi якщо суб'єкти господарювання зловживають монопольним становищем на ринку, Антимонопольний комiтет України, має право прийняти рiшення про примусовий подiл монопольних утворень. Строк виконання такого рiшення не може бути меншим шести мiсяцiв.
неможливостi органiзацiйного або територiального вiдокремлення пiдприємств або структурних пiдроздiлiв;
наявностi тiсного технологiчного зв'язку пiдприємств, структурних пiдроздiлiв, якщо частка внутрiшнього обороту в загальному обсязi валової продукцiї пiдприємства (об'єднання тощо) становить менше тридцяти вiдсоткiв.
5. Реорганiзацiя монопольного утворення, що пiдлягає примусовому подiлу, здiйснюється на розсуд суб'єкта господарювання за умови усунення монопольного становища цього утворення на ринку.
6. Антимонопольний комiтет України та його територiальнi вiддiлення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовiсну конкуренцiю та iншi справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, передбаченi законом.
7. Рiшення Антимонопольного комiтету України та його територiальних вiддiлень можуть бути оскарженi до суду. Збитки, завданi незаконними рiшеннями Антимонопольного комiтету України або його територiальних вiддiлень, вiдшкодовуються з Державного бюджету України за позовом заiнтересованих осiб у порядку, визначеному законом.
1. Законодавство, що регулює вiдносини, якi виникають у зв'язку з недобросовiсною конкуренцiєю, обмеженням та попередженням монополiзму у господарськiй дiяльностi, складається з цього Кодексу, закону про Антимонопольний комiтет України, iнших законодавчих актiв.
2. Положення цiєї глави Кодексу не поширюються на вiдносини, у яких беруть участь суб'єкти господарювання та iншi учасники господарських вiдносин, якщо результат їх дiяльностi проявляється лише за межами України, якщо iнше не передбачено чинним мiжнародним договором, згоду на обов'язковiсть якого надано Верховною Радою України.
Комментариев нет:
Отправить комментарий