Роздiл III
МАЙНОВА ОСНОВА ГОСПОДАРЮВАННЯ
МАЙНОВА ОСНОВА ГОСПОДАРЮВАННЯ
1. Основу правового режиму майна суб'єктiв господарювання, на якiй базується їх господарська дiяльнiсть, становлять право власностi та iншi речовi права - право господарського вiдання, право оперативного управлiння.
Господарська дiяльнiсть може здiйснюватися також на основi iнших речових прав (права володiння, права користування тощо), передбачених Цивiльним кодексом України.
2. Майно суб'єктiв господарювання може бути закрiплено на iншому правi вiдповiдно до умов договору з власником майна.
| | (Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.02.2005 р. N 2424-IV) |
1. Суб'єкт господарювання, який здiйснює господарську дiяльнiсть на основi права власностi, на свiй розсуд, одноосiбно або спiльно з iншими суб'єктами володiє, користується i розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числi має право надати майно iншим суб'єктам для використання його на правi власностi, правi господарського вiдання чи правi оперативного управлiння, або на основi iнших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
2. Майно, що використовується у господарськiй дiяльностi, може перебувати у спiльнiй власностi двох або бiльше власникiв.
3. Правовий режим власностi та правовi форми реалiзацiї права власностi у сферi господарювання визначаються цим Кодексом i законом.
1. Власник майна має право одноосiбно або спiльно з iншими власниками на основi належного йому (їм) майна засновувати господарськi органiзацiї або здiйснювати господарську дiяльнiсть в iнших органiзацiйно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свiй розсуд визначаючи мету i предмет господарської дiяльностi, структуру утвореного ним суб'єкта господарювання, склад i компетенцiю його органiв управлiння, порядок використання майна, iншi питання управлiння дiяльнiстю суб'єкта господарювання, а також приймати рiшення про припинення господарської дiяльностi заснованих ним суб'єктiв господарювання вiдповiдно до законодавства.
2. Власник має право особисто або через уповноваженi ним органи з метою здiйснення пiдприємницької дiяльностi засновувати господарськi органiзацiї, закрiплюючи за ними належне йому майно на правi власностi, правi господарського вiдання, а для здiйснення некомерцiйної господарської дiяльностi - на правi оперативного управлiння, визначати мету та предмет дiяльностi таких органiзацiй, склад i компетенцiю їх органiв управлiння, порядок прийняття ними рiшень, склад i порядок використання майна, визначати iншi умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської органiзацiї, а також здiйснювати безпосередньо або через уповноваженi ним органи у межах, встановлених законом, iншi управлiнськi повноваження щодо заснованої органiзацiї та припиняти її дiяльнiсть вiдповiдно до цього Кодексу та iнших законiв.
3. Власник має право здiйснювати органiзацiйно-установчi повноваження також на основi належних йому корпоративних прав вiдповiдно до цього Кодексу та iнших законiв.
4. Державнi та комунальнi пiдприємства можуть бути об'єднанi за рiшенням власника (уповноваженого ним органу) у державнi (комунальнi) господарськi об'єднання, передбаченi цим Кодексом.
1. Право господарського вiдання є речовим правом суб'єкта пiдприємництва, який володiє, користується i розпоряджається майном, закрiпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочностi розпорядження щодо окремих видiв майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та iншими законами.
2. Власник майна, закрiпленого на правi господарського вiдання за суб'єктом пiдприємництва, здiйснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську дiяльнiсть пiдприємства.
3. Щодо захисту права господарського вiдання застосовуються положення закону, встановленi для захисту права власностi. Суб'єкт пiдприємництва, який здiйснює господарську дiяльнiсть на основi права господарського вiдання, має право на захист своїх майнових прав також вiд власника.
1. Правом оперативного управлiння у цьому Кодексi визнається речове право суб'єкта господарювання, який володiє, користується i розпоряджається майном, закрiпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здiйснення некомерцiйної господарської дiяльностi, у межах, встановлених цим Кодексом та iншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
2. Власник майна, закрiпленого на правi оперативного упралiння за суб'єктом господарювання, здiйснює контроль за використанням i збереженням переданого в оперативне управлiння майна безпосередньо або через уповноважений ним орган i має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.
3. Право оперативного управлiння захищається законом вiдповiдно до положень, встановлених для захисту права власностi.
| | (згiдно iз Законом України вiд 04.02.2005 р. N 2424-IV) |
1. Майном у цьому Кодексi визнається сукупнiсть речей та iнших цiнностей (включаючи нематерiальнi активи), якi мають вартiсне визначення, виробляються чи використовуються у дiяльностi суб'єктiв господарювання та вiдображаються в їх балансi або враховуються в iнших передбачених законом формах облiку майна цих суб'єктiв.
2. Залежно вiд економiчної форми, якої набуває майно у процесi здiйснення господарської дiяльностi, майновi цiнностi належать до основних фондiв, оборотних засобiв, коштiв, товарiв.
3. Основними фондами виробничого i невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, iнструмент, виробничий iнвентар i приладдя, господарський iнвентар та iнше майно тривалого використання, що вiднесено законодавством до основних фондiв.
4. Оборотними засобами є сировина, паливо, матерiали, малоцiннi предмети та предмети, що швидко зношуються, iнше майно виробничого i невиробничого призначення, що вiднесено законодавством до оборотних засобiв.
5. Коштами у складi майна суб'єктiв господарювання є грошi у нацiональнiй та iноземнiй валютi, призначенi для здiйснення товарних вiдносин цих суб'єктiв з iншими суб'єктами, а також фiнансових вiдносин вiдповiдно до законодавства.
6. Товарами у складi майна суб'єктiв господарювання визнаються вироблена продукцiя (товарнi запаси), виконанi роботи та послуги.
надходження вiд продажу (здачi в оренду) майнових об'єктiв (комплексiв), що належать їм, придбання майна iнших суб'єктiв;
2. Правовий режим майна суб'єктiв господарювання встановлюється цим Кодексом та iншими законами з урахуванням зазначених у статтi 139 цього Кодексу видiв майна.
1. До державного майна у сферi господарювання належать цiлiснi майновi комплекси державних пiдприємств або їх структурних пiдроздiлiв, нерухоме майно, iнше окреме iндивiдуально визначене майно державних пiдприємств, акцiї (частки, паї) держави у майнi суб'єктiв господарювання рiзних форм власностi, а також майно, закрiплене за державними установами i органiзацiями з метою здiйснення необхiдної господарської дiяльностi, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам i органiзацiям або в оренду для використання його у господарськiй дiяльностi. Держава через уповноваженi органи державної влади здiйснює права власника також щодо об'єктiв права власностi Українського народу, зазначених у частинi першiй статтi 148 цього Кодексу.
2. Управлiння об'єктами державної власностi вiдповiдно до закону здiйснюють Кабiнет Мiнiстрiв України i, за його уповноваженням, центральнi та мiсцевi органи виконавчої влади.
3. Кабiнет Мiнiстрiв України встановлює перелiк державного майна, яке безоплатно передається у власнiсть вiдповiдних територiальних громад (комунальну власнiсть). Передача об'єктiв господарського призначення з державної у комунальну власнiсть здiйснюється в порядку, встановленому законом.
4. Не можуть бути об'єктами передачi з державної у комунальну власнiсть пiдприємства, що здiйснюють дiяльнiсть, яку дозволяється здiйснювати виключно державним пiдприємствам, установам i органiзацiям.
5. Види майна, що може перебувати виключно у державнiй власностi, вiдчуження якого недержавним суб'єктам господарювання не допускається, а також додатковi обмеження щодо розпорядження окремими видами майна, яке належить до основних фондiв державних пiдприємств, установ i органiзацiй, визначаються законом.
1. Прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фiнансових результатiв його господарської дiяльностi, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний перiод на суму валових витрат та суму амортизацiйних вiдрахувань.
2. Склад валового доходу та валових витрат суб'єктiв господарювання визначається законодавством. Для цiлей оподаткування законом може встановлюватися спецiальний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування.
3. Порядок використання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган вiдповiдно до законодавства та установчих документiв. Порядок використання прибутку державних пiдприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких бiльше 50 вiдсоткiв акцiй (часток, паїв) належить державi, здiйснюється вiдповiдно до статтi 75 цього Кодексу.
4. Держава може впливати на вибiр суб'єктами господарювання напрямiв та обсягiв використання прибутку (доходу) через нормативи, податки, податковi пiльги та господарськi санкцiї вiдповiдно до закону.
| | (Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 25.03.2005 р. N 2505-IV) |
1. Суб'єкт господарювання має право випускати власнi цiннi папери, реалiзовувати їх громадянам i юридичним особам, а також придбавати цiннi папери iнших суб'єктiв. Види цiнних паперiв, умови i порядок їх випуску, реалiзацiї та придбання суб'єктами господарювання встановлюються цим Кодексом та iншими законами.
з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать;
з актiв органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування, їх посадових осiб у випадках, передбачених законом;
внаслiдок заподiяння шкоди iншiй особi, придбання або збереження майна за рахунок iншої особи без достатнiх пiдстав;
з iнших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язкiв суб'єктiв господарювання.
1. Майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупнiстю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що вiдображається у бухгалтерському облiку його господарської дiяльностi вiдповiдно до вимог закону.
2. Змiна правового режиму майна суб'єкта господарювання здiйснюється за рiшенням власника (власникiв) майна у спосiб, передбачений цим Кодексом та прийнятими вiдповiдно до нього iншими законами, крiм випадкiв, якщо така змiна забороняється законом.
3. Правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державнiй (комунальнiй) власностi, може бути змiнений шляхом приватизацiї майна державного (комунального) пiдприємства вiдповiдно до закону.
4. Правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державнiй (комунальнiй) власностi, може бути змiнений шляхом здачi цiлiсного майнового комплексу пiдприємства або майнового комплексу його структурного пiдроздiлу в оренду.
5. Законом можуть бути визначенi також iншi пiдстави змiни правового режиму майна суб'єкта господарювання.
6. Суб'єкти господарювання зобов'язанi на основi даних бухгалтерського облiку складати фiнансову звiтнiсть за формами, передбаченими законодавством, проводити iнвентаризацiю належного їм майна для забезпечення достовiрностi даних бухгалтерського облiку та звiтностi, надавати фiнансову звiтнiсть вiдповiдно до вимог закону та їх установчих документiв.
1. Майно єдиного цiлiсного майнового комплексу державного (комунального) пiдприємства або його окремих пiдроздiлiв, що є єдиними (цiлiсними) майновими комплексами i видiляються в самостiйнi пiдприємства, а також об'єкти незавершеного будiвництва та акцiї (частини, паї), що належать державi у майнi iнших суб'єктiв господарювання, можуть бути вiдчуженi на користь громадян чи недержавних юридичних осiб i приватизованi цими особами вiдповiдно до закону.
2. Приватизацiя державних (комунальних) пiдприємств здiйснюється не iнакше як на виконання державної програми приватизацiї, що визначає цiлi, прiоритети та умови приватизацiї, i в порядку, встановленому законом.
купiвлi-продажу об'єктiв приватизацiї на аукцiонi, за конкурсом, iншими способами, що передбачають конкуренцiю покупцiв;
викупу цiлiсного майнового комплексу державного (комунального) пiдприємства, зданого в оренду, у випадках та порядку, передбачених законом;
4. Кожний громадянин України має право на придбання державного майна в процесi приватизацiї в порядку, встановленому законом.
5. Загальнi умови та порядок здiйснення приватизацiї державних (комунальних) пiдприємств або їх майна визначаються законом.
6. В окремих галузях народного господарства законом можуть бути визначенi особливостi приватизацiї майна державних пiдприємств.
7. У процесi приватизацiї державного (комунального) пiдприємства права працiвникiв пiдприємства, що приватизується, гарантуються законом.
2. Вилучення державою у суб'єкта господарювання його майна допускається не iнакше як у випадках, на пiдставах i в порядку, передбачених законом.
Комментариев нет:
Отправить комментарий