Облік виконання бюджету. Конспект лекцій.

Тема 6. Оперативний облік надходжень до бюджету в органах Державної податкової служби України

План

1. Основи оперативного обліку надходжень до бюджету.
2. Облік податкових зобов’язань.
3. Облік податкового боргу.

1. Своєчасне та повне надходження податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджету і державних цільових фондів залежить безпосередньо від ефективності механізму дії органів державної податкової служби. Введення оперативного обліку

надходжень до бюджету повинно забезпечити необхідне коло користувачів інформацією про нараховані, відстрочені, розстрочені та сплачені податкові зобов’язання, податковий борг та його погашення, переплати, відшкодування з бюджету в розрізі платників податків та платежів.

Оперативний облік платежів до бюджету та складання звітності здійснюється працівниками підрозділу обліку та звітності органу ДПС в автоматичному режимі в межах автоматизованих робочих місць відповідно до нормативно-законодавчої бази України.

Здійснення оперативного обліку в системі органів ДПА відбувається у відповідності до Інструкції про порядок ведення держав­ними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків і неоподаткованих платежів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України та Головною державною податковою інспекцією України від 12.05.1994 № 37 та іншими норматив­ними актами. Серед етапів здійснення оперативного обліку визначають:

1)      відкриття карток особових рахунків платників за кожним видом платежів;

2)      відображення в особових рахунках платників відповідної інформації щодо податкових зобов’язань (нараховані, відстрочені, розстрочені та сплачені суми податків, податковий борг та його погашення, переплати, відшкодування з бюджету тощо в розрізі платників податків та платежів);

3)      підведення підсумків у особових рахунках платників, їх перевірка та закриття;

4)      формування за даними особових рахунків зведеної інформації в спеціальних реєстрах;

5)      складання і подання вищим податковим органам звітності про надходження, податковий борг та переплату платежів до бюджету.

Особові рахунки платників відкриваються структурним підрозділом обліку і звітності органу ДПС щорічно в розрізі окремих категорій платників у такому порядку: для тих, що перебувають на податковому обліку з початку року, взяті на податковий облік з моменту взяття їх на облік, своєчасно не стали на податковий облік з моменту нарахування або сплати платежу. Відкриття особових рахунків платників здійснюється також при реорганізації платників податків у формі: зміни назви, організаційно-правового статусу або місця реєстрації платника податків; об’єд­нання двох або більше платників податків у один з ліквідацією тих, що об’єдналися; розподілу платника податків на дві або більше особи з ліквідацією такого платника.

Підставою для відкриття особових рахунків виступають списки складу платників, одержані від структурних підрозділів з обліку платників даного органу ДПС. Списки формуються засобами програмного забезпечення та містять: назву (або прізвище, ім’я та по батькові — для фізичної особи) платника; його ідентифікаційний код (номер); коди платежів відповідно до бюджетної класифікації (із зазначенням символів звітності, номерів рахунків, відкритих у територіальних органах державного казначейства або на ім’я фінансових органів, виду бюджету). При цьому особові рахунки повинні бути відкриті не пізніше першого робочого дня, наступного за днем одержання списків платників. Для забезпечення повноти надходжень платежів до бюджету та консолідації інформації в процесі виконання бюджету органи ДПС до 1 грудня кожного року подають відповідним органам Державного казначейства та фінансовим органам означені списки із супровідним листом.

При переході платника на облік з одного органу ДПС до іншого, новий особовий рахунок не відкривається, облік надходження платежів при цьому ведеться в особовому рахунку, що переданий з органу ДПС за попереднім місцем реєстрації платника. Не відкривається особовий рахунок платника також і при його переведенні до категорії великих платників податків.

Кожен особовий рахунок має свій номер. Номери особових рахунків юридичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності відповідають ідентифікаційним кодам, що присвоюються згідно з «Положенням про єдиний державний реєстр підприємств та організацій України», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 118. Підприємствам, які здійснюють спільну підприємницьку діяльність, відкривають особові рахунки за додатковою ознакою, що відповідає реєстраційним (обліковим) номерам Тимчасового реєстру Державної податкової адміністрації України. Номери особових рахунків фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності повинні відповідати ідентифікаційним номерам, що присвоюються згідно з Законом України «Про державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів».

При відкритті особових рахунків платників кожному присвою­ється порядковий номер, що діє протягом поточного року. Такі номери не пов’язані з реквізитами особових рахунків платників і присвоюються залежно від черговості відкриття. Інформація щодо них використовується для визначення кількості відкритих особових рахунків платників та відповідності відкриття рахунків списку платників.

Кожна картка особового рахунка має безпосередній вихід на Єдиний банк даних про платників податків — юридичних осіб, який є автоматизованою системою збору, нагромадження та обробки даних про платників податків та включає дані інших реєстрів, а саме: реєстру платників ПДВ, реєстру неприбуткових організацій і установ, реєстру платників податків постійних предс­тавництв нерезидентів в Україні, реєстру договорів про спільну діяльність, реєстру великих платників податків. Така функціональ­на схема дозволяє групувати облікові показники за всіма наведеними ознаками.

Форма особових рахунків визначається в залежності від установленого порядку щодо обліку платежів на основі особливостей їх справляння. При відтворенні форми в електронному або паперовому вигляді вона має відповідати умові ідентичності до встановленого нормативного взірця. Відповідно до вищевказаного нормативного документа діють такі форми особових рахунків (табл. 1.2)

Таблиця 1.2

ФОРМИ ОСОБОВИХ РАХУНКІВ

№ п/п	Форма особового рахунка	Умови надходження платежу та функціональне призначення
1	Ф. № 3	Для здійснення обліку платежів, що надходять авансовими внесками зі щомісячним перерахунком
2	Ф. № 4	Для здійснення обліку платежів, що надходять авансовими внесками із щоквартальним перерахунком
3	Ф. № 6	Для здійснення обліку платежів, що надходять щомісячно або щоквартально без здійснення перерахунку авансових внесків
4	Ф. № 5	Для здійснення обліку ПДВ та його відшкодування для платників податків — юридичних осіб
5	Ф. № 5а	Для здійснення обліку ПДВ та його відшкодування для платників податків — фізичних осіб
6	Ф. № 15	Без подання розрахунків
7	Ф. № 1–А	Для ведення обліку конфіскованого майна
8	Ф. № 2	Без нарахування пені та врахування у сумах податкового боргу

Форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки.

Усі вартісні операції в особових рахунках платників здійснюються в національній валюті (гривнях та копійках) відповідно до норм розрахунків, що діють в установах банків України та затверджені положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Важливим моментом оперативного обліку податкових органів є напрямок обліку та використання бланків суворої звітності, до яких зокрема відносяться квитанції на прийом податкових та неподаткових платежів за формами № 24 та № 10. Зазначені носії інформації замовляються, виготовляються, зберігаються та контролюються Державною податковою адміністрацією України згідно з порядком, установленим наказом ДПА України від 12.05.1994 р. № 37. Облік квитанцій ведеться у підрозділах обліку і звітності державних податкових органів. Зазначені квитанції використовують для одержання органами місцевого самоврядування платежів до бюджету від сільського населення. Квитанційні книжки за формами № 10 і № 24 органу місцевого самоврядування передаються спеціалісту органу місцевого самоврядування працівником підрозділу обліку і звітності за вимогою-дору­ченням, за умов дозволу на видачу керівника (заступника керівника) ДПІ із відповідною візою на вимозі-дорученні.

При видачі квитанційних книжок працівник підрозділу обліку і звітності підписує вимогу-доручення органу місцевого самоврядування та ставить позначку «Видано______ квитанцій за № ____ (число, місяць, рік)». Вимоги-доручення про видачу квитанційних книжок за формами № 10 і № 24 зберігаються у справах ДПІ як звітні документи. Видача квитанційних книжок реєструється у Книзі обліку і особовому рахунку органу місцевого самоврядування з обліку квитанцій та прийнятих за ними грошових сум. Працівник органу місцевого самоврядування факт отримання квитанційних книжок підтверджує підписом у книзі обліку (щодо форми № 24) та на вимозі-дорученні (щодо форми № 10).

Копії квитанцій за формами № 10 і № 24, видані платникам податків за платежами до бюджету, передаються органом місцевого самоврядування до органу Державного казначейства в день здавання установі банку наявної готівки за цими квитанціями разом з описом до них, який складається у двох примірниках (один примірник залишається у справах органу місцевого самоврядування). В описі зазначаються суми, сплачені кожним платником, серії і номери виписаних квитанцій, загальна кількість їх копій, які здаються, та загальна сума платежів, прийнятих за цими квитанціями. Орган Державного казначейства здійснює фіксацію інформації щодо зазначених квитанцій за кодами платежів та передає їх разом з описом до органу державної податкової служби для здійснення обліку платежів до бюджету в особових рахунках платників.

2. Одним із відправних моментів обліку податків, зборів та інших обов’язкових платежів є реєстрація податкових зобов’я­зань — зобов’язань платників сплатити відповідну суму коштів до бюджету чи державних цільових фондів у встановлені терміни часу та порядку — в розрізі платників та платежів.

Нарахування податків, зборів та інших обов’язкових платежів здійснюється за кожним платежем окремо відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000, при цьому визначення розміру податкового зобов’язання залежно від ситуації може бути здійснено як платником, так і контролюючими — державними органами, які у межах своєї компетенції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування обов’язкових платежів та погашення зобов’язань чи податкового боргу. До складу останніх відносять податкові (стосовно основної кількості податків і зборів та платежів) та митні (стосовно платежів, зборів, які справляються при вивезенні чи ввезені товарів на митну територію України) органи, установи Пенсійного фонду, Фондів соціального страхування.

За більшістю платежів до бюджету та державних цільових фондів платник зобов’язаний самостійно обчислити суму податкових зобов’язань та зазначити останню у податковій декларації чи у розрахунках, форми яких установлюються нормативними актами ДПА України. Податкові декларації платник подає до податкових органів у терміни, які залежать від базового податкового періоду. Зокрема, якщо базовий податковий період дорівнює:

·            календарному місяцю (у тому числі при сплаті щомісячних авансових внесків) — подання здійснюється протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

·            календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків) — подання провадиться протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

·            календарному року (крім платників податку на доходи фізичних осіб) — подання відбувається протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

·            календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) — до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо платник податків не подає у встановлені строки подат­кову декларацію; результати документальних перевірок його діяльності свідчать про невідповідність указаних у декларації та фактичних даних; розрахунки податкової декларації містять арифметичні та методологічні помилки та інше, податковий орган зобов’язаний самостійно визначити суму його податкового зобов’язання. За документами, які підтверджують нараховані податкові зобов’язання, що нараховані (зменшені, списані) органом державної податкової служби, структурні підроз­діли, якими здійснюється розрахунок сум (донараховують суму) податкового зобов’язання, складають та направляють плат­нику податкове повідомлення (для платників податків — юридичних осіб форми «Ю», для платників податків — фізичних осіб форми «Ф»).

Податкове повідомлення складається щодо кожного окремого податку, збору (обов’язкового платежу). Якщо згідно із законодавством з питань оподаткування передбачено декілька строків сплати нарахованого податковим органом податкового зобов’я­зання, суми, які необхідно сплатити, та відповідні терміни сплати проставляються в його окремих рядках.

Податкове повідомлення має містити повну суму податкового зобов’язання, нараховану платнику податків за актом документальної перевірки і штрафних санкцій (за їх наявності) та визначену в рішенні або розраховану в інших документах, передбачених чинним законодавством. Якщо рішення містить розраховану суму податкового зобов’язання за кількома податками, податковий орган складає відповідну кількість податкових повідомлень.

Податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, якщо останній згоден з його розміром.

Якщо платник податків, зборів та інших обов’язкових платежів порушує правила оподаткування, з нього справляються штраф­ні санкції — платежі у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій). Штрафні санкції накладаються контролюючим органом крім особливих випадків, а їх розмір залежить від специфіки порушення податкового законодавства.

Якщо платник податків вважає, що контролюючий орган визначив суму податкового зобов’язання неправильно або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, платник податків має право на апеляційне узгодження податкового зобов’язання у формі:

·            скарги про адміністративне оскарження рішення контролюючого органу;

·            заяви в суд (арбітражний суд) у разі, якщо остаточне рішення щодо справи прийняте вищим контролюючим органом не на користь платника.

Органи державної податкової служби здійснюють первинну фіксацію в системі оперативного обліку податкових зобов’язань шляхом внесення у базу даних на підставі документів, що готуються безпосередньо органом державної податкової служби, надходять від судових та інших органів, платників відповідно до діючих порядків передачі інформації та внутрішнього документообігу. Зокрема:

а) за податковими зобов’язаннями, які самостійно визначаються платником:

— податкові декларації (розрахунки), у тому числі нові (уточнені), довідки про суми платежу на збільшення або зменшення податкових зобов’язань звітного періоду, розрахунки авансових платежів та інші документи, які подаються платниками податків до податкового органу в порядку та терміни, встановлені податковим законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування платежів;

— реєстр відповідного органу Державного казначейства (фінансового органу), що підтверджує надходження коштів на бюджетні рахунки — у випадках, коли чинними нормативно-право­вими актами передбачено визначення податкового зобов’язання за фактом зарахування коштів на бюджетні рахунки;

б) за податковими зобов’язаннями, розрахованими органом державної податкової служби:

— податкове повідомлення (рішення) органу державної подат­кової служби, складене за актом документальної перевірки або за іншими документами, передбаченими чинним законодавством;

— податкове повідомлення (рішення) органу державної подат­кової служби про застосування та стягнення сум штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов’язання;

— рішення про скасування або зміну раніше прийнятого рішення про нарахування податкового зобов’язання (пені і штрафних санкцій) унаслідок адміністративного оскарження;

— розрахунок суми податкового зобов’язання, якщо згідно з нормативно-правовими актами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого платежу, є податковий орган;

— акт документальної перевірки з питань повноти нарахування, утримання та сплати прибуткового податку з громадян;

в) що надходять від судових органів:

— рішення (ухвала, постанова) суду (господарського суду) про нарахування або визнання недійсним відповідного рішення органу державної податкової служби про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, скасування раніше нарахованих сум податкового зобов’язання;

г) що є підставою для відстрочення або розстрочення сплати податкових зобов’язань перед бюджетом та скасування наданих відстрочених або розстрочених податкових зобов’язань:

— рішення про відстрочення або розстрочення сплати податкових зобов’язань, надані органами, які згідно з чинним законодавством мають право приймати такі рішення;

— договір між платником та органом державної податкової служби, якщо рішення про надання відстрочення або розстрочення сплати податкових зобов’язань приймається органом державної податкової служби;

— рішення про скасування прийнятого раніше рішення про відстрочення або розстрочення сплати податкових зобов’язань;

ґ) що розпочинають, підтверджують або завершують процедуру адміністративного оскарження:

— заява (скарга) платника податків про перегляд рішення кон­тролюючого органу;

— рішення контролюючого органу про повне (часткове) задоволення скарги платника;

— рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню;

— повідомлення платника податків про судове оскарження рішень контролюючого органу;

д) що підтверджують податковий компроміс:

— згода платника з рішенням про податковий компроміс;

— рішення про відстрочення або розстрочення податкових зобов’язань та податковий компроміс;

— рішення про списання безнадійного боргу;

е) що є підставою або засвідчують введення (припинення) мораторію, укладання мирової угоди щодо відстрочення (та/або), розстрочення, прощення податкового боргу, списання безнадійної заборгованості:

— заява про порушення справи про банкрутство;

— ухвала господарського суду про порушення провадження справи про банкрутство платника;

— ухвала господарського суду про припинення мораторію;

— ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди;

— постанова господарського суду про визнання платника бан­крутом;

— ухвала господарського суду про поновлення провадження справи про банкрутство платника;

— документи, які є підставою для відстрочення або розстрочення сплати податкового зобов’язання перед бюджетом, згідно з пунктом «г».

Операції по відображенню інформації щодо нарахування податкових зобов’язань, штрафних санкцій, пені, відсотків за подат­ковим кредитом відображаються у картках особових рахунків у хронологічному порядку за датами операцій на підставі вище перелічених раніше документів.

Підтвердження погашення податкових зобов’язань платників відбувається при отриманні податковими органами відповідних документів від органів Державного казначейства. Зокрема, такими документами є:

А. Одержані від органів Державного казначейства України:

1) відомості про зарахування та повернення коштів з аналітич­них рахунків за доходами у вигляді електронних документів — технологічних файлів;

2) звіти про виконання Державного бюджету за доходами в розрізі районних відділень за видами надходжень в електронному вигляді;

3) відомість № 2 розподілу платежів до бюджету, які наді­йшли на рахунок 3311, в електронному вигляді або її паперова копія;

4) відомість № 2м розподілу платежів до бюджету, які надійшли на рахунок 3411, в електронному вигляді або її паперова копія;

5) відомість розподілу платежів між рівнями місцевого бюджету, які надійшли на аналітичні рахунки 3321 «Кошти, які підлягають розподілу між рівнями бюджету» в електронному вигляді або її паперову копію;

6) відомість розподілу коштів, тимчасово віднесених на доходи місцевого бюджету, які надійшли на аналітичні рахунки 3421 «Кошти, тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету, що підлягають розподілу», в електронному вигляді або її паперову копію виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів;

7) виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів та їх паперові копії;

8) корінець прибуткового документа («повідомлення») про приймання установою банку платежів до Державного бюджету готівкою;

9) копії квитанцій (за формами № 10 та № 24), виданих органами місцевого самоврядування платникам податків за платежами до Державного бюджету, разом з описом до них.

Б. Одержані Державною податковою адміністрацією України від Державного казначейства України:

1) відомості про зарахування та повернення коштів з аналітич­них рахунків за доходами (центральний рівень) у вигляді електронних документів — технологічного файла;

2) звіт про виконання Державного бюджету за доходами в розрізі областей в електронному вигляді.

Для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників за належними до бюджету платежами органи державної податкової служби ведуть оперативний облік платежів згідно з кодами бюджетної класифікації, при цьому суми донарахованих платежів за результатами документальних перевірок та штрафних (фінансових) санкцій обліковуються за тими самими кодами бюджетної класифікації, що й основні платежі.

Дані про надходження платежів до бюджету відображаються органом ДПС в особових рахунках платників у день отримання від органів Державного казначейства відомостей про зарахування та повернення надмірно сплачених платежів у вигляді електрон­ного реєстру розрахункових документів. У разі виявлення у зазначеному реєстрі сум надходжень, структура яких не відповідає вимогам автоматичного обліку платежів до бюджету, ці дані у день отримання електронного реєстру розрахункових документів обліковуються в окремому рахунку за спеціальним кодом та у реєстрі надходжень і повернень. Зазначені суми надходжень підлягають уточненню й обліку у відповідних особових рахунках плат­ників не пізніше 5 днів від дня одержання копій розрахункових документів від органу Державного казначейства. При обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі, з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту «Призначення платежу» на відповідність необхідним вимогам та його паперові копії, проставляється дата та підпис відповідальної особи, яка її здійснила.

Терміни передачі інформації від органів Державного казначейства органам ДПС, а також її перелік передбачені Порядком взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання Державного та місцевих бюджетів за доходами,.

Відповідно до вказаного Порядку управління Державного казначейства України наступного дня після проведення операцій (до 11 години) передають позиції А.1—А.7 з вищеперелічених документів відповідним органам державної податкової служби на обласному рівні та районним відділенням Державного казначейства для подальшої передачі районним податковим інспекціям. Позиції А.8—А.9 за переліком передаються органами Державного казначейства податковим органам наступного дня після одержання органами Державного казначейства.

Щомісячно, не пізніше 4-го числа місяця, наступного за звітним, управління (відділення) Державного казначейства проводять з відповідними органами податкової служби звірку доходів за всіма кодами бюджетної класифікації на підставі даних про надходження до Державного та місцевих бюджетів та відомостей розподілу коштів станом на 1-е число місяця, наступного за звіт­ним. За результатами проведених процедур вказаними органами складаються акти, які разом зі звітами про виконання дохідної частини Державного та відповідних місцевих бюджетів у терміни, передбачені для надання звітів, у обов’язковому порядку надсилаються до органів вищого рівня.

Державне казначейство України після отримання звітів про виконання Державного та місцевих бюджетів за доходами від управлінь Державного казначейства до 13 години формує та передає Державній податковій адміністрації України перераховані позиції 1 та 2 переліку Б.

Щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, Державне казначейство України та Державна податкова адміністрація України проводять звірки надходжень платежів до Державного бюджету та бюджетів областей, міст Києва і Севастополя за всіма кодами бюджетної класифікації. Зазначені звірки проводяться за звітами про надходження до бюджетів, одержаних від управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, Головних фінансових управлінь обласних і Київської державних адміністрацій та фінансового управління Севастопольської міської державної адміністрації. За результатами звірки складаються відповідні акти.

3. Податковий борг являє собою податкове зобов’язання
(з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом (господарським судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеню, нараховану на суму такого податкового зобов’язання. Пеня — плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків через несвоєчасне погашення податкового зобов’язання. Нарахування пені відповідно до Інструкції про порядок нарахування та погашення пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов’я­зання платником податків — від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання;

б) при нарахуванні суми податкового зобов’язання контролюючими органами — від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати такого податкового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні;

в) у разі адміністративного оскарження суми податкового зобов’язання — від одинадцятого дня, наступного за днем узгодження податкового зобов’язання платника податків.

Слід ураховувати, що якщо строк сплати податкового зобов’язання збігається з вихідним (святковим) днем, останнім днем граничного строку сплати вважається перший робочий день після вихідного (святкового) дня.

Коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання та погашає його, пеня не нараховується. Однак це правило не застосовується в разі, якщо:

1) платник податків не подає податкової декларації за період, протягом якого відбулося таке заниження;

2) судом доведено скоєння злочину посадовими особами плат­ника податків або фізичною особою — платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов’я­зання.

Нарахування пені здійснюється на день фактичного погашення податкового боргу або його частини, а закінчується у день прийняття банком (органом Державного казначейства), який обслуговує платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на відповідну сплачену частку.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його чи його частини погашення, при цьому для розрахунку використовується більша із зазначених ставок. Розрахунок пені проводиться на дату погашення суми податкового боргу або його частини за кожний календарний день прострочення платежу (вклю­чаючи день такого погашення).

Зазначений розмір пені діє для всіх видів податків і зборів (обов’язкових платежів), крім пені щодо порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством.

Зауважимо, що пеня не нараховується на пеню та на штрафи, що накладаються за адміністративні правопорушення.

До документів, що підтверджують термін виникнення та суму податкового боргу, відносяться наступні носії інформації:

·            податкова декларація, розрахунок, інший документ, який подається платником податків до контролюючого органу, на підставі якого здійснюється нарахування податку, збору (обов’яз­кового платежу);

·            рішення керівника або його заступника органу державної податкової служби за актами перевірок з донарахування сум податкового зобов’язання;

·            акт документальної перевірки з питань прибуткового подат­ку з громадян;

·            платіжне повідомлення з прибуткового податку з громадян;

·            рішення про донарахування сум податкового боргу (зобов’язання), що надходять від інших контролюючих органів;

·            протокол про результати проведення попередньої перевірки;

·            рішення органу державної податкової служби про скасування відстрочки (розстрочки).

До документів, які одержуються від органів державного казначейства для підтвердження терміну погашення податкового боргу або частини його, відносять:

·            відомості про зарахування та повернення коштів із аналітич­них рахунків за доходами у вигляді електронних документів;

·            копія відомостей про зарахування платежів до бюджету;

·            копії розрахункових документів про сплату платежів до бюджету за безготівковим розрахунком;

·            корінець прибуткового документа (повідомлення) про приймання установою банку платежів до місцевого бюджету готівкою;

·            копії квитанцій за ф. № 24 та ф. № 10, виданих органами місцевого самоврядування платникам податків за платежами до місцевого бюджету разом з описом до них;

·            протоколи (рішення) про залік непогашених зустрічних грошових зобов’язань;

·            повідомлення та реєстри про погашення векселів у рахунок сплати платежів до бюджету;

·            документи, що підтверджують відчуження активів з права власності (повного господарського відання) боржника в рахунок погашення податкового боргу.

І нарешті пакет документів, що підтверджують списання, відстрочення або розстрочення податкового боргу (зобов’язання) складається з:

·            рішення керівника (заступника керівника) органу державної податкової служби про скасування раніше нарахованих сум подат­кового зобов’язання;

·            рішення про скасування раніше нарахованих сум податкового боргу (зобов’язання), які надходять від інших контролюючих органів;

·            рішення (ухвала, постанова) суду, арбітражного суду про скасування раніше нарахованих сум податкового боргу (зобов’язання);

·            договір про розстрочення, відстрочення між платником та органом державної податкової служби, укладений на підставі рішення про надання відстрочки (розстрочки) на суму податкового боргу (зобов’язання);

·            рішення керівника (заступника керівника) органу державної податкової служби про списання податкового боргу.

На узгоджені суми податкових зобов’язань, не сплачених плат­ником податків у встановлені строки, підрозділами стягнення подат­кового боргу формуються податкові вимоги (ф. Ю–1, Ф–1) в автоматичному режимі на підставі облікових даних карток особових рахунків платників податків та реєструються у реєстрі виданих податкових вимог за кожним платником окремо. Після означених дій податкова вимога надсилається платнику податків, при цьому даний документ вважається надісланим (врученим): юридичній особі — при передачі посадовій особі останньої і під розписку або надісланні листом з повідомленням про вручення; фізичній особі — при врученні їй (її законному представникові) особисто чи надісланні листом на адресу її проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення. Якщо упродовж 30 календарних днів з моменту направлення (вручення) вимоги платником не було здійснено погашення суми податкового боргу, складається друга податкова вимога (ф. Ю-2, Ф-2), яка у вста­новленому порядку надсилається (вручається) платнику податків.

Для контролю за погашенням податкового боргу та застосуванням заходів з його ліквідації підрозділами примусового стягнення податкової заборгованості органу державної податкової служби засобами АІС в автоматичному режимі формують відомості за платниками, що мають податковий борг у розрізі платежів. Зазначені відомості формуються на дату запиту для подальшого друку, переглядання та занесення у файл, для вжиття заходів з ліквідації сум податкового боргу в порядку, що встанов­люється ДПА України.

Несплачені у встановлений термін податкові зобов’язання
(з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), а також пеня, які створюють податковий борг, погашаються платником податків самостійно або стягуються з нього примусово за рішенням органу стягнення.

Джерелами покриття податкового боргу платника податків виступають щодо самостійного погашення:

а) будь-які власні кошти платника податків, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит);

б) за обов’язковими платежами, які справляються з об’єктів нерухомої власності — активи особи, на яку покладено обов’язок сплати;

щодо погашення за рішенням органу стягнення:

в) будь-які активи платника податків з урахуванням обмежень, визначених Законом України «Про порядок погашення зобов’я­зань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу, порядок якого визначається центральним податковим органом за погодженням з Міністерством фінансів України. Під терміном «безнадійний» у даному разі розуміти:

1) податковий борг платника податків, визнаного банкрутом у встановленому порядку, вимоги щодо якого не були задоволені через недостатність активів останнього;

2) податковий борг фізичної особи, яка:

— визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або помер­лою, у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством;

— померла; у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством;

— понад 720 днів перебуває у розшуку;

3) податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений Законом України «Про порядок погашення платником податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»;

4) податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

5) податковий борг юридичних осіб, визнаних фіктивними відповідно до вказаного Закону.

Слід звернути увагу на те, що коли фізична особа, яка визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, з’явля­ється або фізичну особу, яка перебувала у розшуку понад 720 днів, розшукано, списана заборгованість таких осіб підлягає відновленню та стягненню у загальному порядку, без дотримання строків позовної давності.

Списання податкового боргу в картках особових рахунків здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби (або його заступника) датою прийняття вказаного рішення.