Роздiл V
ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРI ГОСПОДАРЮВАННЯ
ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРI ГОСПОДАРЮВАННЯ
1. Учасники господарських вiдносин несуть господарсько-правову вiдповiдальнiсть за правопорушення у сферi господарювання шляхом застосування до правопорушникiв господарських санкцiй на пiдставах i в порядку, передбачених цим Кодексом, iншими законами та договором.
2. Застосування господарських санкцiй повинно гарантувати захист прав i законних iнтересiв громадян, органiзацiй та держави, в тому числi вiдшкодування збиткiв учасникам господарських вiдносин, завданих внаслiдок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сферi господарювання.
потерпiла сторона має право на вiдшкодування збиткiв незалежно вiд того, чи є застереження про це в договорi; передбачена законом вiдповiдальнiсть виробника (продавця) за недоброякiснiсть продукцiї застосовується також незалежно вiд того, чи є застереження про це в договорi;
сплата штрафних санкцiй за порушення зобов'язання, а також вiдшкодування збиткiв не звiльняють правопорушника без згоди другої сторони вiд виконання прийнятих зобов'язань у натурi;
у господарському договорi неприпустимi застереження щодо виключення або обмеження вiдповiдальностi виробника (продавця) продукцiї.
1. Господарськими санкцiями визнаються заходи впливу на правопорушника у сферi господарювання, в результатi застосування яких для нього настають несприятливi економiчнi та/або правовi наслiдки.
2. У сферi господарювання застосовуються такi види господарських санкцiй: вiдшкодування збиткiв; штрафнi санкцiї; оперативно-господарськi санкцiї.
3. Крiм зазначених у частинi другiй цiєї статтi господарських санкцiй, до суб'єктiв господарювання за порушення ними правил здiйснення господарської дiяльностi застосовуються адмiнiстративно-господарськi санкцiї.
4. Господарськi санкцiї застосовуються у встановленому законом порядку за iнiцiативою учасникiв господарських вiдносин, а адмiнiстративно-господарськi санкцiї - уповноваженими органами державної влади або органами мiсцевого самоврядування.
1. Пiдставою господарсько-правової вiдповiдальностi учасника господарських вiдносин є вчинене ним правопорушення у сферi господарювання.
2. Учасник господарських вiдносин вiдповiдає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здiйснення господарської дiяльностi, якщо не доведе, що ним вжито усiх залежних вiд нього заходiв для недопущення господарського правопорушення. У разi якщо iнше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову вiдповiдальнiсть, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслiдок дiї непереборної сили, тобто надзвичайних i невiдворотних обставин за даних умов здiйснення господарської дiяльностi. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, вiдсутнiсть на ринку потрiбних для виконання зобов'язання товарiв, вiдсутнiсть у боржника необхiдних коштiв.
Стаття 219. Межi господарсько-правової вiдповiдальностi. Зменшення розмiру та звiльнення вiд вiдповiдальностi
1. За невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здiйснення господарської дiяльностi правопорушник вiдповiдає належним йому на правi власностi або закрiпленим за ним на правi господарського вiдання чи оперативного управлiння майном, якщо iнше не передбачено цим Кодексом та iншими законами.
2. Засновники суб'єкта господарювання не вiдповiдають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крiм випадкiв, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб'єкта.
3. Якщо правопорушенню сприяли неправомiрнi дiї (бездiяльнiсть) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмiр вiдповiдальностi або звiльнити вiдповiдача вiд вiдповiдальностi.
4. Сторони зобов'язання можуть передбачити певнi обставини, якi через надзвичайний характер цих обставин є пiдставою для звiльнення їх вiд господарської вiдповiдальностi у випадку порушення зобов'язання через данi обставини, а також порядок засвiдчення факту виникнення таких обставин.
1. Боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, вiдповiдає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завданi простроченням, i за неможливiсть виконання, що випадково виникла пiсля прострочення.
2. Якщо внаслiдок прострочення боржника виконання втратило iнтерес для кредитора, вiн має право вiдмовитися вiд прийняття виконання i вимагати вiдшкодування збиткiв.
3. Боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслiдок прострочення кредитора.
1. Кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо вiн вiдмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дiй, що передбаченi законом, iншими правовими актами, або випливають iз змiсту зобов'язання, до вчинення яких боржник не мiг виконати свого зобов'язання перед кредитором.
2. Прострочення кредитора дає боржниковi право на вiдшкодування завданих простроченням збиткiв, якщо кредитор не доведе, що прострочення не спричинено умисно або через необережнiсть його самого або тих осiб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Пiсля закiнчення прострочення кредитора боржник вiдповiдає за виконання на загальних пiдставах.
3. У разi якщо кредитор не виконав дiй, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, за погодженням сторiн допускається вiдстрочення виконання на строк прострочення кредитора.
1. Учасники господарських вiдносин, що порушили майновi права або законнi iнтереси iнших суб'єктiв, зобов'язанi поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензiї чи звернення до суду.
2. У разi необхiдностi вiдшкодування збиткiв або застосування iнших санкцiй суб'єкт господарювання чи iнша юридична особа - учасник господарських вiдносин, чиї права або законнi iнтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або iнтересiв має право звернутися до нього з письмовою претензiєю, якщо iнше не встановлено законом.
повне найменування i поштовi реквiзити заявника претензiї та особи (осiб), якiй претензiя пред'являється;
4. Документи, що пiдтверджують вимоги заявника, додаються в оригiналах чи належним чином засвiдчених копiях. Документи, якi є у другої сторони, можуть не додаватися до претензiї.
5. Претензiя пiдписується повноважною особою заявника претензiї або його представником та надсилається адресатовi рекомендованим або цiнним листом або вручається адресатовi пiд розписку.
6. Претензiя розглядається в мiсячний строк з дня її одержання, якщо iнший строк не встановлено цим Кодексом або iншими законодавчими актами. Обгрунтованi вимоги заявника одержувач претензiї зобов'язаний задовольнити.
7. При розглядi претензiї сторони у разi необхiдностi повиннi звiрити розрахунки, провести експертизу або вчинити iншi дiї для забезпечення досудового врегулювання спору.
8. Про результати розгляду претензiї заявник має бути повiдомлений письмово. Вiдповiдь на претензiю пiдписується повноважною особою або представником одержувача претензiї та надсилається заявниковi рекомендованим або цiнним листом або вручається йому пiд розписку.
(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.06.2005 р. N 2705-IV) |
1. При реалiзацiї в судовому порядку вiдповiдальностi за правопорушення у сферi господарювання застосовуються загальний та скороченi строки позовної давностi, передбаченi Цивiльним кодексом України, якщо iншi строки не встановлено цим Кодексом.
2. Строки застосування адмiнiстративно-господарських санкцiй $. суб'єктiв господарювання встановлюються цим Кодексом.
1. Учасник господарських вiдносин, який порушив господарське зобов'язання або установленi вимоги щодо здiйснення господарської дiяльностi, повинен вiдшкодувати завданi цим збитки суб'єкту, права або законнi iнтереси якого порушено.
2. Пiд збитками розумiються витрати, зробленi управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержанi нею доходи, якi управнена сторона одержала б у разi належного виконання зобов'язання або додержання правил здiйснення господарської дiяльностi другою стороною.
1. До складу збиткiв, що пiдлягають вiдшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
додатковi витрати (штрафнi санкцiї, сплаченi iншим суб'єктам, вартiсть додаткових робiт, додатково витрачених матерiалiв тощо), понесенi стороною, яка зазнала збиткiв внаслiдок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збиткiв, мала право розраховувати у разi належного виконання зобов'язання другою стороною;
2. Законом щодо окремих видiв господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену вiдповiдальнiсть за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
3. При визначеннi розмiру збиткiв, якщо iнше не передбачено законом або договором, враховуються цiни, що iснували за мiсцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровiльному порядку вимоги сторони, яка зазнала збиткiв, а у разi якщо вимогу не задоволено у добровiльному порядку, - на день подання до суду вiдповiдного позову про стягнення збиткiв.
4. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про вiдшкодування збиткiв, беручи до уваги цiни на день винесення рiшення суду.
5. Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегiдь визначити погоджений розмiр збиткiв, що пiдлягають вiдшкодуванню, у твердiй сумi або у виглядi вiдсоткових ставок залежно вiд обсягу невиконання зобов'язання чи строкiв порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження мiж сторонами зобов'язання щодо обмеження їх вiдповiдальностi, якщо розмiр вiдповiдальностi для певного виду зобов'язань визначений законом.
6. Кабiнетом Мiнiстрiв України можуть затверджуватися методики визначення розмiру вiдшкодування збиткiв у сферi господарювання.
7. Склад збиткiв, що пiдлягають вiдшкодуванню у внутрiшньогосподарських вiдносинах, визначається вiдповiдними суб'єктами господарювання - господарськими органiзацiями з урахуванням специфiки їх дiяльностi.
1. Учасник господарських вiдносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхiдних заходiв щодо запобiгання збиткам у господарськiй сферi iнших учасникiв господарських вiдносин або щодо зменшення їх розмiру, а у разi якщо збиткiв завдано iншим суб'єктам, - зобов'язаний вiдшкодувати на вимогу цих суб'єктiв збитки у добровiльному порядку в повному обсязi, якщо законом або договором сторiн не передбачено вiдшкодування збиткiв в iншому обсязi.
2. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настаннi строку виконання, повинна невiдкладно повiдомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходiв щодо запобiгання збиткам та вимагати вiдповiдного зменшення розмiру збиткiв.
3. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на вiдшкодування збиткiв у разi якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання i могла запобiгти виникненню збиткiв своїми дiями, але не зробила цього, крiм випадкiв, якщо законом або договором не передбачено iнше.
4. Не пiдлягають вiдшкодуванню збитки, завданi правомiрною вiдмовою зобов'язаної сторони вiд подальшого виконання зобов'язання.
5. У разi невиконання зобов'язання про передачу їй iндивiдуально визначеної речi (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати вiдiбрання цiєї речi (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати вiдшкодування останньою збиткiв.
6. У разi невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостiйно або доручити її виконання (надання послуги) третiм особам, якщо iнше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати вiдшкодування збиткiв, завданих невиконанням зобов'язання.
7. Вiдшкодування збиткiв, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звiльняє зобов'язану сторону вiд виконання зобов'язання в натурi, крiм випадкiв, зазначених у частинi третiй статтi 193 цього Кодексу.
1. У разi заподiяння збиткiв одночасно кiлькома учасниками господарських вiдносин кожний з них зобов'язаний вiдшкодувати збитки суб'єкту, якому завдано збиткiв, вiдповiдно до вимог статтi 196 цього Кодексу.
1. Учасник господарських вiдносин, який вiдшкодував збитки, має право стягнути збитки з третiх осiб у порядку регресу. Державнi (комунальнi) пiдприємства за наявностi пiдстав зобов'язанi вжити заходiв щодо стягнення в порядку регресу збиткiв з iнших суб'єктiв господарювання або стягнути збитки з винних працiвникiв пiдприємства вiдповiдно до вимог законодавства про працю.
1. Учасник господарських вiдносин у разi порушення ним грошового зобов'язання не звiльняється вiд вiдповiдальностi через неможливiсть виконання i зобов'язаний вiдшкодувати збитки, завданi невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафнi санкцiї вiдповiдно до вимог, встановлених цим Кодексом та iншими законами.
Комментариев нет:
Отправить комментарий