Глава 22
ВИКОНАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ. ПРИПИНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
ВИКОНАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ. ПРИПИНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
1. Суб'єкти господарювання та iншi учасники господарських вiдносин повиннi виконувати господарськi зобов'язання належним чином вiдповiдно до закону, iнших правових актiв, договору, а за вiдсутностi конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - вiдповiдно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорiв застосовуються вiдповiднi положення Цивiльного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
2. Кожна сторона повинна вжити усiх заходiв, необхiдних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи iнтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського iнтересу. Порушення зобов'язань є пiдставою для застосування господарських санкцiй, передбачених цим Кодексом, iншими законами або договором.
3. Застосування господарських санкцiй до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звiльняє цього суб'єкта вiд обов'язку виконати зобов'язання в натурi, крiм випадкiв, коли iнше передбачено законом або договором, або управнена сторона вiдмовилася вiд прийняття виконання зобов'язання.
4. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо iнше не передбачено законом, iншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає iз змiсту зобов'язання.
5. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо iнше не передбачено законом, iншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає iз змiсту зобов'язання.
6. Зобов'язана сторона має право вiдмовитися вiд виконання зобов'язання у разi неналежного виконання другою стороною обов'язкiв, що є необхiдною умовою виконання.
7. Не допускаються одностороння вiдмова вiд виконання зобов'язань, крiм випадкiв, передбачених законом, а також вiдмова вiд виконання або вiдстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за iншим договором не було виконано належним чином.
8. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвiдчення виконання зобов'язання повнiстю або його частини.
1. Виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цiлому або в частинi на третю особу, що не є стороною в зобов'язаннi. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднiм виконавцем, якщо iз закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.
2. Неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звiльняє сторони вiд обов'язку виконати зобов'язання в натурi, крiм випадкiв, передбачених частиною третьою статтi 193 цього Кодексу.
1. Управнений суб'єкт господарського зобов'язання, якщо iнше не передбачено законом, може передати другiй сторонi, за її згодою, належнi йому за законом, статутом чи договором права на одержання майна вiд третьої особи з метою вирiшення певних питань щодо управлiння майном або делегувати права для здiйснення господарсько-управлiнських повноважень. Передачу (делегування) таких прав може бути зумовлено певним строком.
2. Акт передачi прав вважається чинним з дня одержання повiдомлення про це зобов'язаною стороною, а акт делегування господарсько-управлiнських повноважень iншому суб'єкту - з дня офiцiйного опублiкування цього акта.
3. Передача (делегування) прав тягне за собою обов'язок суб'єкта, який одержав у результатi такої передачi (делегування) додатковi повноваження, вирiшувати вiдповiдне до цих повноважень коло господарських питань та нести вiдповiдальнiсть за наслiдки рiшень, що ним приймаються.
Стаття 196. Виконання господарських зобов'язань, у яких беруть участь кiлька управнених або кiлька зобов'язаних суб'єктiв
1. У разi якщо в господарському зобов'язаннi беруть участь кiлька управнених або кiлька зобов'язаних суб'єктiв, кожний з управнених суб'єктiв має право вимагати виконання, а кожний iз зобов'язаних суб'єктiв повинен виконати зобов'язання вiдповiдно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням.
2. У разi якщо це передбачено законодавством або договором, зобов'язання повинно виконуватися солiдарно. При солiдарному виконаннi господарських зобов'язань застосовуються вiдповiднi положення Цивiльного кодексу України, якщо iнше не передбачено законом.
1. Господарське зобов'язання пiдлягає виконанню за мiсцем, визначеним законом, господарським договором, або мiсцем, яке визначено змiстом зобов'язання.
за зобов'язаннями, змiстом яких є передача прав на будiвлю або земельну дiлянку, iншого нерухомого майна - за мiсцезнаходженням будiвлi чи земельної дiлянки, iншого нерухомого майна;
за грошовими зобов'язаннями - за мiсцезнаходженням (мiсцем проживання) управненої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим мiсцезнаходженням (мiсцем проживання) за умови, що управнена сторона своєчасно повiдомила про нього зобов'язану сторону;
за iншими зобов'язаннями - за мiсцезнаходженням (мiсцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо iнше не передбачено законом.
3. У разi вiдсутностi управненої сторони, ухилення її вiд прийняття виконання або iншого прострочення нею виконання зобов'язана сторона за грошовим зобов'язанням має право внести належнi з неї грошi або передати за зобов'язанням цiннi папери до депозиту нотарiальної контори, яка повiдомляє про це управнену сторону. Внесення грошей (цiнних паперiв) до депозиту нотарiальної контори вважається виконанням зобов'язання.
| | (Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.03.2005 р. N 2452-IV) |
1. Платежi за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських вiдносинах, здiйснюються у безготiвковiй формi або готiвкою через установи банкiв, якщо iнше не встановлено законом.
2. Грошовi зобов'язання учасникiв господарських вiдносин повиннi бути вираженi i пiдлягають оплатi у гривнях. Грошовi зобов'язання можуть бути вираженi в iноземнiй валютi лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки мiж собою в iноземнiй валютi вiдповiдно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в iноземнiй валютi, здiйснюється вiдповiдно до закону.
3. Вiдсотки за грошовими зобов'язаннями учасникiв господарських вiдносин застосовуються у випадках, розмiрах та порядку, визначених законом або договором.
1. Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та вiдповiдальностi учасникiв господарських вiдносин, передбаченими цим Кодексом та iншими законами. За погодженням сторiн можуть застосовуватися передбаченi законом або такi, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, якi звичайно застосовуються у господарському (дiловому) обiгу.
До вiдносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасникiв господарських вiдносин застосовуються вiдповiднi положення Цивiльного кодексу України.
2. Зобов'язання суб'єктiв господарювання, якi належать до державного сектора економiки, можуть бути забезпеченi державною гарантiєю у випадках та у спосiб, передбачених законом.
1. Гарантiя є специфiчним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового пiдтвердження (гарантiйного листа) банком, iншою кредитною установою, страховою органiзацiєю (банкiвська гарантiя) про задоволення вимог управненої сторони у розмiрi повної грошової суми, зазначеної у письмовому пiдтвердженнi, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть iншi умови, передбаченi у вiдповiдному пiдтвердженнi.
3. Гарант має право висунути управненiй сторонi лише тi претензiї, висунення яких допускається гарантiйним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, якi вона могла б висунути управненiй сторонi, якщо її договiр з гарантом не мiстить зобов'язання гаранта внести до гарантiйного листа застереження щодо висунення таких заперечень.
4. До вiдносин банкiвської гарантiї в частинi, не врегульованiй цим Кодексом, застосовуються вiдповiднi положення Цивiльного кодексу України.
1. З метою нейтралiзацiї несприятливих наслiдкiв вiд економiчних злочинiв законом може бути передбачено обов'язок комерцiйних банкiв, страховикiв, акцiонерних товариств та iнших суб'єктiв господарювання, якi залучають кошти або цiннi папери громадян i юридичних осiб, передавати частину своїх коштiв для формування єдиного страхового фонду публiчної застави.
1. Господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрiчної однорiдної вимоги або страхового зобов'язання; у разi поєднання управненої та зобов'язаної сторiн в однiй особi; за згодою сторiн; через неможливiсть виконання та в iнших випадках, передбачених цим Кодексом або iншими законами.
2. Господарське зобов'язання припиняється також у разi його розiрвання або визнання недiйсним за рiшенням суду.
3. До вiдносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються вiдповiднi положення Цивiльного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
1. Господарське зобов'язання, всi умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.
2. У разi якщо зобов'язана сторона належним чином виконала одне з двох або кiлькох зобов'язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов'язання), господарське зобов'язання припиняється виконанням.
3. Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрiчної однорiдної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однiєї сторони.
4. Господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов'язання, якщо iнше не випливає з закону або змiсту основного чи страхового зобов'язання.
5. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давностi i строк цей минув, а також в iнших випадках, передбачених законом.
Стаття 204. Припинення господарського зобов'язання за згодою сторiн чи у разi поєднання його сторiн в однiй особi
1. Господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторiн, зокрема угодою про замiну одного зобов'язання iншим мiж тими самими сторонами, якщо така замiна не суперечить обов'язковому акту, на пiдставi якого виникло попереднє зобов'язання.
2. Господарське зобов'язання припиняється у разi поєднання управненої та зобов'язаної сторiн в однiй особi. Зобов'язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.
1. Господарське зобов'язання припиняється неможливiстю виконання у разi виникнення обставин, за якi жодна з його сторiн не вiдповiдає, якщо iнше не передбачено законом.
2. У разi неможливостi виконання зобов'язання повнiстю або частково зобов'язана сторона з метою запобiгання невигiдним для сторiн майновим та iншим наслiдкам повинна негайно повiдомити про це управнену сторону, яка має вжити необхiдних заходiв щодо зменшення зазначених наслiдкiв. Таке повiдомлення не звiльняє зобов'язану сторону вiд вiдповiдальностi за невиконання зобов'язання вiдповiдно до вимог закону.
3. Господарське зобов'язання припиняється неможливiстю виконання у разi лiквiдацiї суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.
4. У разi неспроможностi суб'єкта господарювання через недостатнiсть його майна задовольнити вимоги кредиторiв вiн може бути оголошений за рiшенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслiдки оголошення суб'єктiв господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та iншими законами. Лiквiдацiя суб'єкта господарювання - банкрута є пiдставою припинення зобов'язань за його участi.
1. Господарське зобов'язання може бути розiрвано сторонами вiдповiдно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.
2. Державний контракт пiдлягає розiрванню у разi змiни або скасування державного замовлення, яким передбачено припинення дiї контракту, з моменту, коли про це стало вiдомо сторонам зобов'язання. Наслiдки розiрвання державного контракту для його сторiн визначаються вiдповiдно до закону.
1. Господарське зобов'язання, що не вiдповiдає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завiдомо суперечить iнтересам держави i суспiльства, або укладено учасниками господарських вiдносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенцiї (спецiальної правосуб'єктностi), може бути на вимогу однiєї iз сторiн, або вiдповiдного органу державної влади визнано судом недiйсним повнiстю або в частинi.
2. Недiйсною може бути визнано також нiкчемну умову господарського зобов'язання, яка самостiйно або в поєднаннi з iншими умовами зобов'язання порушує права та законнi iнтереси другої сторони або третiх осiб. Нiкчемними визнаються, зокрема, такi умови типових договорiв i договорiв приєднання, що:
виключають або обмежують вiдповiдальнiсть виробника продукцiї, виконавця робiт (послуг) або взагалi не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язкiв;
допускають односторонню вiдмову вiд зобов'язання з боку виконавця або односторонню змiну виконавцем його умов;
вимагають вiд одержувача товару (послуги) сплати непропорцiйно великого розмiру санкцiй у разi вiдмови його вiд договору i не встановлюють аналогiчної санкцiї для виконавця.
3. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недiйсним повнiстю або в частинi, припиняється повнiстю або в частинi з дня набрання рiшенням суду законної сили як таке, що вважається недiйсним з моменту його виникнення. У разi якщо за змiстом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недiйсним i припиняється на майбутнє.
1. Якщо господарське зобов'язання визнано недiйсним як таке, що вчинено з метою, яка завiдомо суперечить iнтересам держави i суспiльства, то за наявностi намiру в обох сторiн - у разi виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рiшенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разi виконання зобов'язання однiєю стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першiй сторонi на вiдшкодування одержаного. У разi наявностi намiру лише у однiєї iз сторiн усе одержане нею повинно бути повернено другiй сторонi, а одержане останньою або належне їй на вiдшкодування виконаного стягується за рiшенням суду в доход держави.
Комментариев нет:
Отправить комментарий