Роздiл IV
ГОСПОДАРСЬКI ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
ГОСПОДАРСЬКI ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
1. Господарським визнається зобов'язання, що виникає мiж суб'єктом господарювання та iншим учасником (учасниками) вiдносин у сферi господарювання з пiдстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числi боржник) зобов'язаний вчинити певну дiю господарського чи управлiнсько-господарського характеру на користь iншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити грошi, надати iнформацiю тощо), або утриматися вiд певних дiй, а iнший суб'єкт (управнена сторона, у тому числi кредитор) має право вимагати вiд зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
2. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарськi зобов'язання та органiзацiйно-господарськi зобов'язання.
3. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити змiст господарського зобов'язання в процесi його виконання, якщо законом не встановлено iнше.
з господарського договору та iнших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, якi йому не суперечать;
внаслiдок заподiяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок iншої особи без достатнiх на те пiдстав;
у результатi створення об'єктiв iнтелектуальної власностi та iнших дiй суб'єктiв, а також внаслiдок подiй, з якими закон пов'язує настання правових наслiдкiв у сферi господарювання.
1. Майново-господарськими визнаються цивiльно-правовi зобов'язання, що виникають мiж учасниками господарських вiдносин при здiйсненнi господарської дiяльностi, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дiю на користь другої сторони або утриматися вiд певної дiї, а управнена сторона має право вимагати вiд зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майновi зобов'язання, якi виникають мiж учасниками господарських вiдносин, регулюються Цивiльним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
2. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначенi у статтi 55 цього Кодексу, негосподарюючi суб'єкти - юридичнi особи, а також органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, надiленi господарською компетенцiєю. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає мiж суб'єктами господарювання або мiж суб'єктами господарювання i негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є вiдповiдно боржник i кредитор.
3. Зобов'язання майнового характеру, що виникають мiж суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами - громадянами, не є господарськими i регулюються iншими актами законодавства.
4. Суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та iншими законами, можуть добровiльно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь iнших учасникiв господарських вiдносин (благодiйництво тощо). Такi зобов'язання не є пiдставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
1. Органiзацiйно-господарськими визнаються господарськi зобов'язання, що виникають у процесi управлiння господарською дiяльнiстю мiж суб'єктом господарювання та суб'єктом органiзацiйно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здiйснити на користь другої сторони певну управлiнсько-господарську (органiзацiйну) дiю або утриматися вiд певної дiї, а управнена сторона має право вимагати вiд зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
мiж суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта, або органом державної влади, органом мiсцевого самоврядування, надiленим господарською компетенцiєю щодо цього суб'єкта;
мiж суб'єктами господарювання, якi разом органiзовують об'єднання пiдприємств чи господарське товариство, та органами управлiння цих об'єднань чи товариств;
в iнших випадках, передбачених цим Кодексом, iншими законодавчими актами або установчими документами суб'єкта господарювання.
3. Органiзацiйно-господарськi зобов'язання суб'єктiв можуть виникати з договору та набувати форми договору.
4. Суб'єкти господарювання мають право разом здiйснювати господарську дiяльнiсть для досягнення спiльної мети, без утворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спiльну дiяльнiсть. У разi якщо учасники договору про спiльну дiяльнiсть доручають керiвництво спiльною дiяльнiстю одному з учасникiв, на нього може бути покладено обов'язок ведення спiльних справ. Такий учасник здiйснює органiзацiйно-управлiнськi повноваження на пiдставi доручення, пiдписаного iншими учасниками.
1. Суб'єкти господарювання зобов'язанi за рiшенням мiсцевої ради за рахунок своїх коштiв вiдповiдно до закону створювати спецiальнi робочi мiсця для осiб з обмеженою працездатнiстю та органiзовувати їх професiйну пiдготовку.
2. Суб'єкти господарювання вiдповiдно до частини четвертої статтi 175 цього Кодексу можуть, незалежно вiд статутної мети своєї дiяльностi, брати на себе зобов'язання про господарську допомогу у вирiшеннi питань соцiального розвитку населених пунктiв їх мiсцезнаходження, у будiвництвi й утриманнi соцiально-культурних об'єктiв та об'єктiв комунального господарства i побутового обслуговування, подавати iншу господарську допомогу з метою розв'язання мiсцевих проблем. Суб'єкти господарювання мають право брати участь у формуваннi вiдповiдних фондiв мiсцевих рад, якщо iнше не встановлено законом, та у виконаннi робiт щодо комплексного економiчного i соцiального розвитку територiй.
1. Суб'єкт господарювання, який вiдповiдно до закону та своїх установчих документiв зобов'язаний здiйснювати виконання робiт, надання послуг або продаж товарiв кожному, хто до нього звертається на законних пiдставах, не має права вiдмовити у виконаннi робiт, наданнi послуг, продажу товару за наявностi у нього такої можливостi або надавати перевагу одному споживачевi перед iншими, крiм випадкiв, передбачених законодавством.
Комментариев нет:
Отправить комментарий